Нас у мами троє. Старша сестра живе в Росії, брат у Фінляндії, ну, а ми живемо разом із батьками, в одному місті та в одному будинку.
Не ми живемо з батьками, а батьки живуть із нами. Це наш будинок, ми з чоловіком його звели самі, грошей на будівництво теж заробили самі. Свій шикарний будинок із чудовою присадибною ділянкою батьки продали, а гроші віддали старшій доньці до Москви на розвиток бізнесу.
Сестра обіцяла, що гроші швидко заробить та купить батькам новий будинок, не такий великий, а маленький та затишний. Але купила вона однокімнатну квартиру на чотирнадцятому поверсі в новобудові, в районі, де немає ні поліклініки, ні магазинів.
Батько був дуже проти, але мама є мама. Вона погодилася, притупила пильність батька, вмовила на переїзд. Щойно переїхали батьки до своєї квартири, як мама тут же поїхала до Москви до доньки, вона народила, потрібна була допомога.
У цей час у батька трапився приступ. Мама не приїхала, батько “ліг” на наші плечі. Після лікарні ми забрали батька до себе.
Не розповідатиму, що нам варто було поставити батька на ноги. Мама приїжджала в гості кілька разів на кілька днів і знову виїжджала помагати з онуком.
Нині у сестри двоє дітей, вони ходять до школи, батьки живуть із нами. Ні, вони нам не заважають, але… У мене також діти, двоє. Мама мені з ними не допомагає, зі школи та саду ніколи не забирає, по дому нічого не робить, навіть вечерю готує тільки на себе та батька. Часто у своєму будинку я почуваюся гостею, а не господинею. Мама всіма командує, розпоряджається всіма.
Свою квартиру вона здає, грошима розпоряджається сама, нам за комунальні послуги грошей не дає. Вважає, що просто зобов’язані допомагати батькам, незважаючи на те, що я в декреті і працює один чоловік.
Щоліта мама з онуками від старшої доньки їде кудись відпочивати на все літо. Як правило, це Туреччина чи Іспанія. Цього літа вони відпочивали в Іспанії. Я попросила маму взяти мою старшу дочку.
Вона відмовилась. Сказала, що троє дітей для неї багато, вона не впорається, хоча моя дочка така сама за віком, як і молодша племінниця, а відмовити старшій дочці вона вже не може, бо квартиру зняли за півроку.
Та й моїм дітям відпочинок взагалі не такий потрібен, як московським онукам. Там екологія погана, тим онукам потрібне свіже повітря і найкраще морське.
Ми не можемо поїхати на море. Нам нема з ким залишити батька. Він мав два приступи, є серйозні проблеми зі здоров’ям. Мама це знає.
Вона каже, що їздити сама не перестане, а якщо і ми хочемо відпочивати, то можемо найняти батькові доглядальницю або здати його в будинок для людей похилого віку. Мама думає, що все так просто… Займатися батьком вона не збирається, “просиджувати з ним свої роки” теж не збирається. А ми не знаємо що робити.
Точніше, ми живемо так, як вважаємо за потрібне. І мама приїжджає до нас, як до себе додому, та тато на наших плечах.
Брат із мамою не спілкується. Він вважає її поведінку зрадою до нас і до батька, приїжджає завжди, коли мама в Москві. Зі старшою сестрою теж не спілкується після останньої розмови. Сестра не допомагає, хоч на реабілітацію батька потрібні гроші. Вона вважає, що його пенсії вищі за дах для нашої провінції.
Нещодавно я намагалася пояснити мамі, що мені скоро виходити на роботу, а їй доведеться доглядати батька. Але мама проти. Вона не збирається ні за ким доглядати. Вона заявила, що якщо я не даю їй спокою і не перестану смикати з приводу батька, то вона продасть квартиру і назавжди поїде до старшої дочки до Москви.
А нещодавно я дізналася, що у мами у Москві є друг… Далі без коментарів… Вона сказала, що має право на особисте життя і не збирається останніми роками проводити біля ліжка хворого, змінюючи йому памперси.
А як ви вважаєте, мама нормально взагалі поводиться? Чи змогли б ви так вчинити по відношенню до чоловіка?
