П’ять років тому я пішов від дружини до іншої жінки. Прийняв її дитину від першого шлюбу, налагодив із нею добрі стосунки.
Малюкові було 4 роки, батька свого він не знав. Він швидко звик до мене, почав називати татом.
Мому рідному сину було 10 років на момент нашого з дружиною розлучення. Вже дорослий хлопчик, я сподівався, що він зможе зрозуміти та пробачити моє рішення залишити сім’ю.
Я поговорив з ним, пояснив, що з його мамою у нас більше немає кохання, що я нікуди не подінусь і завжди буду поряд. Син хотів, щоб я забрав його до себе.
Але нинішня дружина була категорично проти. Говорила, що не згодна прати і годувати ще один рот і пускати його в свою квартиру. Наше з дружиною житло я залишив їй, тож погодився з такою умовою.
Колишня дружина в жодному разі не хотіла його віддавати, погрожувала, твердила, що з мамою йому буде краще.
Син же був дуже скривджений і злий, а колишня дружина додавала масла у вогонь, намагалася зробити мені болючіше через нього.
Казала, що я його не люблю та кидаю. Всіляко налаштовувала. Не могла вибачити мого відходу. Я ж намагався не зважати, так само дзвонив, приходив до сина.
Найчастіше бачилися на нейтральній території, я зустрічав його ввечері зі спортивної секції, відвозив додому та до школи, водив у кіно та парк.
У вихідні їздили кудись відпочивати з моєю нинішньою сім’єю. Хоча дружина не особливо вітала це, але поводилася ввічливо, ніколи не показуючи свого невдоволення.
За рік колишня дружина привела до квартири чоловіка. Вона і до цього зустрічалася з ним, але тепер вони вирішили з’їхатися.
Син усе частіше просив мене про зустрічі, напрошувався у гості. Але після його візитів у нас із дружиною незмінно виникали скандали, тож я відмовляв.
Він почав злитися, часто зривати на мені злість, кричав і звинувачував мене з колишньою дружиною у всіх своїх проблемах. А далі почав збігати з уроків, пропускати секцію, пізно приходити додому.
Спочатку я намагався це припиняти, розмовляти з сином, переконувати його, що так поводитися не можна, але він не слухав. Тоді я вирішив вплинути через колишню дружину.
І зрештою зрозумів, що їй просто не до нього. Вона вагітна та збирається заміж. А новому чоловікові заважає наш син.
Я хотів би забрати його, але моя дружина поставила ультиматум або вона з сином і нашою спільною донькою або мій син від першого шлюбу. Навіть якби я вибрав сина, жити нам було б ніде. Суд би мені його не залишив.
Проте син не слухав, сердився, мотав нерви нам обом із колишньою дружиною. Зі мною в результаті, зовсім перестав спілкуватися.
Ігнорував навіть, коли я намагався зустрітись. Що більше я намагався втрутитися в його життя, то більше він мене відштовхував.
Та й удома на мене завжди чекали діти та дружина, проблеми, що вимагають рішень. Ми стали все більше віддалятися один від одного, перестали бачитися.
Я втрачаю сина. Мені здається, що зараз я йому зовсім не потрібний. Колишня дружина вся в нових турботах і навіть говорити більше на цю тему не бажає, апріорі вважаючи винним мене. А я не знаю, що ще можу зробити.
