Ще до недавна, я вважала свого чоловіка найкращим в світі. Ми разом пережили багато всього, 3 декрети, з десяток переїздів, ремонт, хвороби, бідність і багатство.
Але коли нарешті вже стало на свої місця, він завів коханку. Діти дорослі, в самих вже діти є. Мені 47, чоловікові 50.
Не те щоб коханка фізична. Він переписується з якоюсь жінкою на сайті. Коли я побачила ці повідомлення, мало не згоріла з сорому.
Вони дозволяють один одному таке писати, що мені аж погано стало. По розмові я зрозуміла, що сидіти, так так, ви правильно зрозуміли, сидіти в місцях не дуже віддалених, їй ще 11 років.
Звісно за ці роки все зміниться, йому буде не до неї, і їхню зустріч я виключаю, але разом з тим, це ж теж зрада.
Коли сказала йому, що все знаю і в курсі його справ, він тільки посміявся з мене і сказав, що це психологічна розрядка.
Нічого собі така розрядка. Здавалося б, живи і радій, діти влаштовані, всі живі-здорові, достаток є. Так ні, треба знайти на свою голову.
