Яким би не було кохання між вами і вашим чоловіком, скільки б метеликів не пурхало в животі у вас обох, життя зовсім не казка, якщо на платіжній картці немає притомних цифр. Побутовуха і рутина вбивають всю романтику, а виною цьому економія і безгрошів’я.
Якби я твердо знала ці прописні істини, чесне слово, подумала б разів десять, перш ніж заводити першу дитину. Очікування первістка забирає колосальну кількість сил, здоров’я і нервів. Це не кажучи вже про гроші. Та й на особисте життя вона впливає теж.
З народженням дитини все, пам’ятаю, було так дивно. Нова людина. Нехай, вона ще не вміє говорити чи читати. Та що там, вона і власну голову не в змозі підняти, але все ж це майбутня особистість. Твоя маленька дитина. Всі інстинкти починають працювати в режимі захисту цієї рожевощокої грудки.
І так триватиме завжди. Зізнаюся, відповідальність відчувається гігантська. Усі сварки й образи на чоловіка відходять на другий, ні, третій план. Стосунки дійсно якось змінюються. Кути згладжуються, але ось витрати зростають, часу і сил стає дуже мало, а сама ти почуваєшся ніби не у своїй тарілці. Незвично і не дуже приємно, я так скажу.
Від перших місяців материнства потрібно відновлюватися. Серйозно. Складно це пояснити, але жінки мене обов’язково зрозуміють. Коли сину виповнилося півтора року, ми з чоловіком ледве-ледве вийшли на той рівень фінансів, коли можна вже не затягувати паски. Я навчилася жити втрьох, із дитиною і чоловіком, в однокімнатній квартирі.
Щоправда, зізнаюся, коли немає достатньо місця, це дуже сильно позначається на нервовій системі. Я чула, навіть тварини в зоопарку можуть від цього страждати. Тим паче люди. Добре, що хоч чоловік постійно на роботі і більшість сварок припадає лише на вихідні
Саме в той період ми дізналися про те, що чекаємо на другу дитину. Ось так, сама не знаю, як вийшло, але тим не менш факт. Знову вагітність, живіт, гормони, нерви і все інше по другому колу. Для того щоб дізнатися стать, було занадто рано, але я всім серцем сподівалася, що це буде хлопчик.
Що нам було робити? Місця катастрофічно не вистачало. Я вже мовчу про гроші. Я згодна була економити на собі, навіть недоїдати, але це ніщо. Старшого сина, наприклад, куди вкладати спати, у ванну? Навіть якщо чоловік не приходитиме додому з роботи, ситуація ставала критичною.
І ми обидва це розуміли. Тож потрібно було щось робити. Мої батьки досі живуть у селі й навіть за бажання ніяк не змогли б допомогти нашій ситуації. Банк грошей у борг не давав, а багатеньких друзів у нас, на жаль, немає. Коли відмовляєшся від тусовок, близькі неодружені товариші випаровуються.
А ті, у яких є діти, самі рахують кожну копійку. Хто залишався в сухому залишку? Свекор і свекруха. І ось це, насправді, дуже сумна правда. Тому що я зараз уже на шостому місяці, а вони все ще не можуть дати нам виразну відповідь. Батьки мого чоловіка живуть у двокімнатній квартирі.
Вони пенсіонери, і їм, у принципі, не важливо, де жити, я так вважаю. Ну посудіть самі: на роботу вони не ходять, сидять удома або на лавочці у дворі. Ще іноді ходять на пошту по пенсію і в магазин. Усе. Яка різниця, житимуть вони в різних кімнатах чи в одній? До того ж у нас і галявина поруч є, і озеро.
Магазин у кроковій доступності, і взагалі розвинена інфраструктура. Я навіть ремонт буду сама робити. Тільки б вони дали добро на те, щоб обмінятися квартирами. Але ні. Ця вперта парочка все ніяк не хоче переїжджати. Придумують обидва якісь відмовки.
На кшталт того, що в них там друзі живуть і квіти під вікнами посаджені, уявляєте? Тобто їхні онуки і єдиний син нехай туляться в однокімнатній будиночку. А в них квіти? Я цього не розумію. Так, і ще ми нещодавно дізналися, що народитися має дівчинка.
А це означає, що дитячі речі сина можна викидати. І треба зараз же починати скуповувати платтячка і комбінезончики, колготки і туфельки. Але ж це задоволення не з дешевих. Та й чоловік, видно, теж втомився. Іншого варіанту, ніж із батьками чоловіка, у нас просто немає.
Як вплинути на двох старих? Як їх напоумити, враховуючи, що я дружина їхнього єдиного синочка, а отже, погана людина, ледащо і взагалі відьма. Треба ж правильно розставляти пріоритети. І все вийде. Але як це донести це цім двом старим?
