Я третя із шести дітей у сім’ї. З батьками в нас не склалося. Що з ними і де вони не знаю по сьогоднішні день. Коли мені виповнилося 12 років, нас віддали до дитбудинку. Там нас особливо ніхто не балував, і такі слова теж не скупилися.
У 14 років мене взяла під опіку жінка, у якої були свої діти, а у дочки було важка хвороба. Її чоловік, до речі, головлікар районної лікарні, дуже хотів доньку, ось вона й вирішила зробити його та моє життя кращим. Спочатку все було добре, я приходила до них у вихідні, вона вчила мене готувати.
У перехідний вік, відразу виросли груди і фігура сформувалася дуже швидко. Оскільки я ніколи не була худорлявою. Отоді й почалося… Одного вечора, коли я в них ночувала, Він почав до мене лізти. Я навіть не зрозуміла, що йому від мене треба.
Повернулася до дитбудинку і одразу пішла до психолога, вона сказала, що мені краще нічого нікому не розповідати, і особливо його дружині, бо мені вона не повірить. Я нікому нічого не розповіла, але й до них почала ходити рідше. Щоразу все повторювалося.
Коли я пішла до 8 класу, я зовсім перестала до них ходити, тільки дзвонила. Його дружина по сьогодні нічого не знає і дуже ображається, що я намагаюся з ними не спілкуватися. Я, на здивування працівників дитбудинку, школу закінчила з відзнакою. Вступила до місцевого коледжу.
За хороші вокальні дані та найвищий середній бал під час вступу, я вчилася там безкоштовно. У цей же час той чоловік став депутатом обласної ради, а потім переїхав до іншого міста працювати начальником у великій фірмі. Я почала шукати роботу.
Спочатку працювала офіціанткою, а вечорами співала у кафе. Грошей ледве вистачало на життя, і я наважилася попросити Його допомоги. Він відразу домовився, щоб мене взяли працювати в одну з філій. Тепер треба було щодня їздити в інше місто, на це йшла левова частина зарплати.
Він запропонував забирати мене дорогою і я, звичайно, погодилася. Через тиждень по дорозі додому Він знову почав до мене приставати, але тепер наполегливіше. Коли і тепер я йому відмовила, Він сказав, що якщо у нас не буде стосунків, він перестане мене підвозити та звільнить.
Оскільки робота мені була потрібна, я погодилася. Після всього апетит у нього лише розігрався. Він зізнався, що чим більше я його відштовхую, тим більше Він мене хоче і забути не може ще з мого дитинства. Ці слова вплинули на мене, як холодний душ.
Я твердо вирішила, будь що буде, але я не хочу ставати його коханкою. Цілий рік я спокійно працювала і не зверталася до нього навіть по роботі, не знаю як, але Він від мене відстав. Незабаром Він повернувся працювати до лікарні. Я познайомилася з хлопцем, котрий дуже мене кохав.
Продовжувала працювати, він підтримував мене матеріально, життя почало налагоджуватися. І так тривало три роки. Одного дня ми з подругами пішли до клубу. Одна з подруг зустріла там знайомого та запросила за наш стіл його з друзями. Одному з них я сподобалася.
Він відвіз мене додому, і я зробила те, про що зараз я дуже шкодую. Наступного дня він зателефонував і якось ми почали з ним зустрічатися. Згодом виявилося, що він грузин, на 18 років старший за мене, одружений і живе з коханкою, а я в його списку була четвертою.
На той час, як я дізналася, відступати було пізно, та я і не наважилася. Через місяць він покинув свою третю коханку, його дружина жила окремо з двома дітьми в іншому місті, і до неї їздив він двічі на місяць, що мене в принципі влаштовувало.
Його коханка, з якою він жив у нашому місті, народила йому доньку, і через 8 місяців він потроху почав з нею сваритися, вона зібралася та поїхала до своєї матері. Отже, нас у нього лишилося двоє — я та дружина. Я переїхала до нього жити.
Він бізнесмен і через свій бізнес знає дуже багато впливових людей у нашому місті, області та навіть країні. Спочатку він був до мене дуже ніжним і добрим. Коли ж зрозумів, що його коханка з дитиною хочуть до нього повернутися, почав вигадувати всякі дурниці стосовно мене.
У мене раптово з’явилося багато коханців, у тому числі й на роботі. Мені навіть до лікаря з ним доводилося ходити, щоб довести, що я нічим не хворію. Після того, як лікар сказав, що я здорова, ми розійшлися – я більше не хотіла нічого доводити нікому.
Він далі жив зі своєю коханкою, я змінила номер телефону. Оскільки я продовжувала працювати в іншому місті, то ми з ним не перетиналися. Через 9 місяців мій брат зустрівся з ним у магазині, і він приїхав до мене додому. Я вийшла, поговорила з ним, згадала все, і він покликав мене знову жити.
Коханка від нього пішла назавжди. Тут і все почалося. Цього разу він, крім ревнощів, почав звинувачувати мене в тому, що за час, коли ми не були разом, я не була сама. Я терпіла все. Ревнощі почалися і через роботу. Через деякий час я звільнилася, почала допомагати йому з бізнесом.
Поставила все в інтернет і справи в нього пішли вгору. До нього приїхав друг, а мені треба було йти на весілля до рідної сестри, але він зі мною не хотів іти, щоб не лишати гостя одного. Я пішла сама. О 8 годині вечора він мене звідти забрав.
Коли ми доїхали додому, він помітив, що на мені немає капронових колгот. Я пояснила, що вони порвалися, і я їх просто зняла, він не повірив, ударив по обличчю і штовхнув до стіни так, що я впала. Я попросила у нього вибачення і два тижні не виходила з дому через синці.
Незабаром він вирішив, що я часто розмовляю по телефону невідомо з ким і що я видаляю смс від своїх коханців. Він розбив мій телефон та викинув сім-карту. Але це був лише початок. Після цього в мене півроку зовсім не було телефону, і я продовжувала сидіти вдома.
До мене перестали приходити подруги та родичі, бо він думав, що я їм віддаю щось із дому. Я з цим змирилася. Коли я все-таки з’явився телефон, мені не можна було по ньому розмовляти. Я пішла з усіх соцмереж, а також видалила всі поштові скриньки.
Тепер він міг розбудити мене серед ночі або о 4-й годині ранку з різними докорами. Скажу, що грошей мені не дає. Все, що треба, привозить сам або ми разом ходимо за продуктами, що буває рідко. Якщо щось треба, то я йду магазинами з подругою, щоб завжди був свідок, де я була.
Я й надалі займаюся просуванням його бізнесу в інтернеті, але тепер ще й розрахунками та зв’язком з клієнтами. Ми знову стали сваритися. Раптом з’ясувалося, що я не вмію готувати, він знову підняв на мене руку. Я перевіряла його пошту, він вирішив, що я з кимось листуюсь.
Я сказала, встань і подивися, він сказав, що йому все одно, він і так мені не вірить. Я намагалася щось йому довести, але він взяв і кинув у мене стілець. Я сказала, що не дам йому більше бити і почала збирати речі, від цього він ще сильніше почав бити мене.
Навіть викинув усі речі на вулицю, а коли вийшли сусіди він допоміг усе прибрати з вулиці. Я так нікуди не пішла. Сварки стали частішими, він знову вдарив мене. Я нікуди не ходила ні з ним, ні сама. У ті дні, коли він їздив за кордон, я сиділа вдома і чекала, що він у будь-який час подзвонить.
Трубку треба було брати одразу і показувати весь будинок. Потім він купив мені смартфон, щоб робити це було набагато легше. Я вирішила, що якщо я завагітнію, він перестане мене бити та ревнувати. Звернулась до лікаря, але, на жаль, для того, щоб завагітніти, мені треба лікування.
Скільки ж він раз згадає потім мені за всі витрачені на це гроші, оскільки завагітніти вже четвертий рік життя з ним я так і не можу. Весною минулого року він вирішив взяти мене на природу з колективом підприємства його партнера.
Там працює жінка, яка дуже добре знала коханку, що жила з ним до мене. Вона розповіла, що з колишньої в нього була та сама історія — побиття, ревнощі, і навіть вона від нього намагалася втекти. Вона порадила мені ховати гроші і втекти від нього по-тихому.
Того ж дня в нас був скандал через це, бо я тій жінці все розповіла. Він бив мене, я зателефонувала сестрі, вона приїхала з чоловіком, забрала мене до себе і наполягла на тому, щоб я залишилася в неї ночувати. Він приїхав, хотів забрати мене, але сестра стояла на своєму.
Вранці я купила квиток до столиці і вже ввечері без одягу та з мінімальною кількістю грошей їхала у поїзді зі страхом, що він мене знайде. У столиці я поселилася у старої подруги. На другий день він шукав мене скрізь, і мої брати сказали, куди я поїхала.
Він одразу пішов на вокзал, де йому дали роздруківку пасажирів за цілий день. Потім він знайшов маму подруги, у якої я зупинилася, та номер подруги. За 10 днів він приїхав. Сказавши, що якщо я не приїду до нього на вокзал, він знає, що робити з моїми рідними. Я приїхала.
Він пообіцяв, що більше не підніме на мене руку, сваритись ми більше не будемо, посадивши мене на поїзд додому в тому, в чому я була, не дозволивши мені забрати речі чи попрощатися з подругою. Коли я повернулося, все стало ще гірше.
Тепер він знає, що я можу втекти, нікуди не випускає з дому, перестав пускати навіть до сестри. Сваритися ми стали практично щодня. Для нього я взагалі ніхто, але тепер він зрозумів, що для його бізнесу я важлива. Він взяв людину, яка б могла мене замінити, щоб і тут від мене не залежати.
Він при людях бив мене і принижував, як тільки міг, точно знаючи, що я нікуди не подінусь, і що захистити мене нема кому. Але я вирішила і планую втекти до родичів за кордоні. Сподіваюся, там він мене не знайде.
