Два тижні мій чоловік зустрів однокласника. Всі давно вже не діти. Давно вже відшуміли зустрічі випусників, років п’ять точно не зустрічалися, а цього однокласника він не бачив років 20. І ніхто особливо про нього й не питав.
У школі той був відмінником, нелюдимий, друзів не мав, бо “ніс задирав”. Не ходить він на зустрічі, то і ні з ким дружби не водив. Одразу після школи злетів надто високо.
Поки всі по інститутах ходили, той уже свій бізнес розкручував. Потім, за чутками, за кордон махнув, там його сліди й загубилися. І раптом Ілля його зустрів. Причому він його не впізнав, відгукнувся на знайоме – Цегла.
Це прізвисько у чоловіка в школі було. Обернувся – безхатько якийсь. Запитав, чи є кілька хвилин. Ілля знизав плечима та кивнув. Чому б і ні. Ілля дізнався детективну історію про те, як олігарх став бомжем.
В результаті маленька, десятирічна дівчинка – дочка цього самого Громова залишилася зовсім одна і її ні сьогодні-завтра заберуть до дитбудинку, бо єдиний родич її – безхатько. Мама ж дівчинки пішла у засвіти.
Ілля переминався з ноги на ногу, не розуміючи, навіщо йому ця інформація? Ілля помітив, що той плаче, але все одно було якось не по собі чи… Все якось дивно, неправдоподібно, але мій чоловік м’яка і добра людина, тому він погодився та пішов за Громовим.
Довго йшов. Можна було на машині доїхати, але чоловік погребував посадити однокласника в нашу машину. Нічим непомітна п’ятиповерхівка, перший поверх, двері відчинені. У кімнаті тяжкий запах хвороби.
Чоловік завжди вважав, що я знайду вихід із будь-якої ситуації. Тому й тяг додому голубів, ворон, кошенят, цуценят… Я й знаходила… Тепер в нас чотири нахабні котячі морди, вічно голодні і пес, без лапи, з хвостом пропелером.
А тут людське дитинча. Та ще з важкою хворобою…. Дівчинка сама не ходить… Через дві години, відмитий і одягнений в одяг Іллі, Серьога набув людського вигляду.
Ми викликали швидку, щоб повідомити про смерть матері дівчинки, бо вона так і лажала на своєму ліжку. Тест ДНК встановив батьківство, хоча Віра й так у графі тато не ставила прочерк.
Юридичні тонкощі з документами Громова, квартирою Віри та удочерінням ми вирішили. Тут без зв’язків не обійшлося, але благо вони були. Серьога попросив старий комп’ютер і дуже скоро почав заробляти.
У дівчинці він душі не чув і вона в ньому. Мені здається, дівчинка навіть почала краще ходити і говорити, принаймні я тепер дуже добре її розумію. Вони часто бувають у нас, бо вона любить тварин і їй це на користь.
