Вигнала незнайому дитину з дочкиного дня народження, адже дівчинка навіть символічного подарунку не принесла

Минулого року ми з чоловіком вирішили влаштувати дитячий день народження поза домом. Зарезервували столик у милому кафе та запросили аніматора. Діти були просто захоплені. Але свято влетіло нам у копієчку.

Тому цього разу я подумала, що зможу і вдома створити святкову затишну атмосферу. До того ж я дуже люблю готувати та заздалегідь озброїлася новими рецептами цікавих страв.

Загалом, я продумала все до найдрібніших деталей. Сама зробила декорації, змайструвала домашній торт, прикрасивши його улюбленими свіжими ягодами моєї дочки. Звичайно ж, запросила на свято найближчих друзів Анютки. Я була певна, що день народження пройде на ура. Але все пішло не за планом.

Остання із запрошених дівчаток привела із собою подругу, яку ніхто не знає. Виявилося, що вона навчається в паралельному класі, і моя дочка її вперше бачить. Зрозуміло, вона зовсім не хотіла, щоб ця дівчинка була присутня на її святі. Тим більше вона навіть не спромоглася принести хоча б символічний подарунок.

Звісно, ​​я розумію, що це не головне. Але 12-річній дитині дуже хочеться, щоб друзі привітали її. Тільки ця непрохана гостя не була їй ні подругою, ні приятелькою. Я бачила, що Анюта засмутилася. Тож вирішила виставити незнайому дівчинку.

Вже за годину в мої двері з криками стукала якась жінка. Вона виявилася матір’ю цієї дівчинки:

«Ви у своєму розумі?! Як можна виставити дитину за двері у такий мороз? Вона опинилася у незнайомому районі зовсім одна. Ви ж мати! Розуму не маєте! А якби з вашою дитиною так вчинили, як би ви відреагували?»

Ця дамочка підняла на вуха весь під’їзд. Я намагалася їй все пояснити, але вона не вгамувалася. За її логікою, я була зобов’язана терпіти чужу мені людину у своєму будинку. Але чи це нормально? Цю жінку зовсім не збентежило, що її дочка йде у гості до незнайомих людей, ще й на день народження!

Може, не всі мами мене зрозуміють, але я в першу чергу дбаю про свою дитину. І мені зовсім не хочеться, щоб моя улюблена донька сиділа, насупивши носа, на своєму ж святі. Чужа дитина – не моя відповідальність!

Я стоїчно витримала 5-хвилинну сцену цієї істерички і зачинила перед її носом двері. А як би ви вчинили на моєму місці?

You cannot copy content of this page