Відправили дітей в село до бабусі, моєї доречі, тобто дітям вона прабябця, і результат був неочікуваним, м’яко кажучи. Мої діти навчаються в 2 і 8 класі.
В них планшет і телефон з мультиками це святе. Бабця живе на хуторі, там немає інтернету, поганий мобільний зв’язок, тому такі міри мали б допомоги трішки відучити дітей від цілодобово сидіння в інтернеті.
Перший час вони дзвонили ледь не 10 разів на день і просилися їх забрати. Бабця в нас своєрідна, зі своїм характером. Коли вони не хотіли її слухати, не допомагали, вона не звертала уваги, але сівши за стіл, зрозуміли, що хто не робить, той і не їсть.
Діти приїхали через 2 місяці, і я їх не впізнала. А все через те, що бабця показала їм де раки зимують. Я не повірила своїм очам. Спитала в бабці в чому секрет?
Вона і розповіла, що попросила обпатрати курку в старшої доньки, але та не захотіла. Попросила зібрати яйця, теж не послухали, тому на вечерю був хліб з салом, яке доречі мої діти люблять не дуже.
Наступного дня надумала пекти пироги, діти зголодніли, адже толком і не їли кілька днів, тому спитавши, що на обід, вже і не надіялися на щось смачне.
Бабця запропонувала напекти пирогів з малиною і яблуками, але для цього треба було приготувати начинку, перебрати, помирити, порізати.
І, о диво, мої ліниві діти навіть полізли в колючу малину. А саме дивне для мене те, що вони так відвикли від своїх гаджетів, що майже не звертають на них увагу.
Донька скучила за живим спілкуванням з подругою, а менша за іграми з котом. Якби ж я знала, що це так піде не користь, я б і раніше так зробила, якби знала. Ось згадую свої часи дитинства, коли ми теж гралися на річці, не мали телефонів, і були щасливі.
Тепер от думаю, може ще й чоловіка відправити, щоб знав, яка тяжка праця в селі, а то працює водієм, і думає що втомлюється. Що скажете, допоможе такий метод виховання?
