“Я більше так не можу. Нам настав час розлучитися. Інші речі заберу в суботу».
Записку з таким змістом Аркадій залишив на журнальному столику. Після чого взяв сумку з першими речами, що попалися, і вийшов з квартири.
Він не збирався кидати Оксану. Якби він дійсно зважився на розлучення, то зробив би це віч-на-віч. А зараз хлопець намагався зрозуміти, наскільки він дорогий своїй пасії.
Вони з Оксаною разом уже 2,5 роки. І у них все гаразд, на перший погляд. Останнім часом Аркадій все частіше ловив себе на думци, що Оксана, можливо, більше не любить його. Це виражалося у відсутності колишньої ніжності та підтримки. Оксана більше не прагнула проводити з ним увесь свій час. Вона могла відмовити йому на користь якоїсь своєї справи або не повідомити, що затримується на роботі.
Відчуваючи, що між ними щось недобре, Аркадій вирішив діяти жорстко. Якось він побачив ролик в Інтернеті, де партнерів випробовували хибними розлуками. Суть полягала в тому, щоб встановити камеру в кімнаті, залишити послання та спостерігати за реакцією людини. Саме так і вирішив зробити Аркадій.
Він зібрав речі в чемодан, написав записку і пішов у забігайлівку на сусідній вулиці. Там він дістав ноутбук і став спостерігати за тим, що відбувається у квартирі.
Після 30 хвилин очікування Оксана повернулася до квартири. Ще кілька хвилин Аркадію довелося чекати, доки його дівчина помітить записку. Коли вона взяла послання до рук, Аркадій завмер. Для нього це був момент істини: любить чи ні. Дівчина опустилася на диван. Якийсь час вона просто сиділа і дивилася на записку. Потім піднялася і почала швидко ходити кімнатою. Якоїсь миті Оксана зупинилася і заплакала.
Щастю Аркадія не було меж. Він швидко склав ноутбук у сумку, розплатився з офіціанткою за каву і помчав додому. Там на нього чекала одночасно радісна і щемлива душу картина. Дівчина сиділа на килимі і плакала з такою силою, що навіть не одразу помітила появу людини в квартирі.
– Мила моя, ну що ти! — лагідно кинувся Аркадій до своєї коханої. — Я нікуди не йду. Я тут із тобою. Все добре.
Йому довелося ще довго заспокоювати Оксану. Під час розмови він пояснив їй, що саме сталося і чому він наважився на це. У відповідь Оксана навіть не могла знайти що відповісти. Вона просто дивилася на нього сповненими подиву почервонілими очима і пила воду зі склянки.
Спочатку Аркадій навіть почував себе винним. Все ж таки він довів кохану до сліз. Але з іншого боку, і радості вистачало. Тепер він точно був упевнений у тому, що потрібен Оксані.
Пройшов тиждень. Оксана покликала його до кафе після роботи. Ці дні вона поводилася трохи стримано, але Аркадій списував це на недавній стрес. Він був абсолютно впевнений, що скоро все буде, як раніше.
– Я так більше не можу, – сказала Оксана. – Нам треба розлучитися.
– Що?! Чому? — Аркадій щиро дивувався. – Ти ж не хотіла, щоб я йшов.
— А ще я не хотіла стати об’єктом безглуздої перевірки. Ти не уявляєш, через що я пройшла того дня. Але тобі це не було важливо. Ти радів, коли мені було погано. І весь тиждень ти ходиш як павич гордий тим, що довів мене до нервового зриву. Я відкрию тобі секрет. Якщо в тебе були до мене запитання або ти мав якісь сумніви, досить було зі мною просто поговорити. Повір, під час розмов сліз не менше.
— Але ж послухай…
– Нехай це буде тобі уроком. А я йду. Не хочу мати з тобою нічого спільного. Інші речі заберу завтра.
Із цими словами Оксана встала з-за столика та покинула кафе. Аркадій не пішов за нею. Він замовив собі каву і втупився у темний напій. Не зробивши жодного ковтка, він пішов додому. Туди, де вже точно не було частини її речей.
