Коли життя ставить під сумнів ролі, приходить час справжніх випробувань.
Останні кілька років Дар’я стала почуватися дуже впевнено в матеріальному плані.
Вона працювала ріелтором у великому агентстві нерухомості і заробляла значно більше, ніж чоловік Дмитро. Чоловік працював автоелектриком на СТО і заробітну плату отримував утричі менше.
Дар’я влаштувалася в агентство за рекомендацією приятельки, хоча раніше працювала юристом у невеликій фірмі.
Коли на фірмі відбулося скорочення штату, Дарина опинилася серед звільнених співробітників і зовсім не знала, що робити.
Дмитро отримував непогано, але для молодої сім’ї з дитиною цього не вистачало.
Коли Дар’я почала добре заробляти, всі були щасливі. Щороку сім’я дозволяла собі закордонний відпочинок, та й повсякденні витрати були суттєвими.
Спочатку Дмитро був дуже щасливий, адже матеріальних проблем у сім’ї не було.
Незабаром його особисті кар’єрні амбіції остаточно відійшли на другий план. Дмитро був радий, що може дозволити жити на широку ногу.
У сім’ї з’явилося два автомобілі, вони придбали в іпотеку чотирикімнатну квартиру.
Діма продовжував працювати в автосервісі, але швидше для галочки. Його більше не хвилював рівень заробітної плати і тому спроб заробити більше, він не робив.
– Дмитро, ти сьогодні не можеш сходити на батьківські збори до Толика в школу? – запитала Дарина, зателефонувавши чоловікові.
– А чому я? – сумно промовив Дмитро. – На зборах зазвичай матусі сидять, що мені там робити?
– У мене клієнт, якому потрібно за містом показати будинок, – нервово сказала дружина. – Тому будь люб’язний, сходити на збори.
Будеш там єдиним татусем, розбавиш жіночий колектив.
Дар’я скинула виклик, не давши можливості Дімі заперечити.
Увечері він слухняно пішов до школи і півтори години старанно записував усі питання, які там обговорювали.
– Ось, тримай, – Діма кинув дружині листок. – Короткий зміст безглуздої балаканини на батьківських зборах.
– Молодець, – відповіла Дарина. – Я в тобі не сумнівалася. Вечеря на столі, поїж сам, а мені потрібно підготувати документи для завтрашньої великої угоди.
Дружина вже зібралася вийти з кухні, але потім подивилася на чоловіка і сказала.
– До речі, на відсотки від завтрашньої угоди, я вирішила зробити тобі подарунок.
– Який? – натхненно запитав чоловік.
– Пам’ятаєш, ти хотів абонемент з особистим тренером у спортивний клуб у центрі міста? – Дар’я підморгнула. – До кінця тижня він буде в тебе.
Дмитро підійшов до дружини і подякував їй поцілунком.
– Дімо, за це ти післязавтра їдеш закуповуватися продуктами на тиждень. Список вишлю в повідомленні, – сказала Дарина виходячи з кімнати. – І, будь ласка, не заперечуй, бо мені треба заробляти нам грошики, а не бігати по магазинах.
Діма терпіти не міг усі ці покупки, але розумів, що це плата за хороше життя. Останнім часом, Дарина з чоловіком ніби помінялися місцями. Жінка була главою сім’ї, а Дмитро спокійно прийняв нові умови.
Чоловік дедалі частіше став займатися власним іміджем, купував красиві та якісні речі, ходив до спортзалу і барбершопу. Він дедалі менше нагадував працівника автосервісу і дедалі більше був схожий на піжона.
Дар’я поблажливо дивилася на нові звички чоловіка. Жінка настільки втомлювалася на роботі, що до вечора була без сил навіть розмовляти.
Сам Дмитро вважав за краще не помічати кардинальних змін у їхній родині, адже на той момент його все влаштовувало.
Одного разу, до них у гості приїхали старі друзі, з якими вони не бачилися три роки.
Діма й Андрій дружили зі шкільної лави. За щасливим збігом обставин, Дар’я теж здружилася з його дружиною Мариною.
Друзі п’ять років працювали і жили в Німеччині і ось, нарешті, повернулися на батьківщину.
– Як я все таки задоволена, що ми повернулися додому, – сказала Марина, обіймаючи Дарину. – Останній рік контракту тільки й мріяли про переїзд. Як же ми скучили…
– Марішо, якби ви знали, як вас не вистачало всі ці роки, – зі сльозами радості відповіла Дар’я.
Друзі провели дуже душевний вечір разом. Весело розмовляли й обговорювали останні події, що відбулися в житті кожного з них.
Коли жінки пішли на кухню, щоб поставити чайник і приготувати до подачі десерт, Андрій звернувся до друга.
– Дімон, ти мене, звісно, вибач за прямолінійність, але я в шоці.
Дмитро з подивом подивився на приятеля.
– Досі не зрозумію, куди подівся мій брутальний друг і звідки взялася ця цаца, яка сидить переді мною? – запитав Андрій.
– Друже, не зрозумію, а що тебе не влаштовує? – здивовано відповів Діма.
– Головне, щоб тебе все влаштовувало, – єхидно зауважив друг. – Просто я бачу справжнього чоловіка – Дарину, і її чоловіка, який незрозуміло, чому забув, хто має бути в домі господарем.
– Андрію, що ти за маячню говориш? – не погодився з другом Діма. – Чоловік у домі – я, а Дарина – моя дружина.
А щодо зовнішності, так я просто за собою ретельно доглядаю. Спортзал, модний одяг тощо.
Андрій закотив очі і, сміючись, відповів.
– Ну, тобі, звісно, видніше, глава сімейства. Ось тільки ти, мабуть, забув, що чоловік має сім’ю забезпечувати, а не в дружини на шиї сидіти. А так справа, як то кажуть, хазяйська.
Розмову чоловіків перервали дружини, які повернулися з тістечками. Залишок вечора Діма й Андрій практично не розмовляли.
Всю ніч Дмитро не міг заснути, обмірковуючи слова, сказані найкращим другом. Слова Андрія серйозно образили Діму. Він ніяк не міг зрозуміти, чому друг так жорстко прокоментував побачене в їхній родині.
Вранці Дар’я , як завжди, дуже поспішала на роботу, за звичкою роздаючи завдання синові та чоловікові. Діма був у жахливому настрої, тому слухати вказівки дружини не збирався.
– Слухай,Дарино, а тобі не здається, що це виключно жіночі обов’язки. Чому це я маю збігати в магазин, почистити картоплі, відвезти сина у футбольну секцію? Взагалі-то я теж поспішаю на роботу, а ввечері в мене спортзал.
Дар’я зупинилася й уважно подивилася на чоловіка.
– Взагалі-то в чоловічі обов’язки входить утримувати сім’ю, якщо ти раптом про це забув. І якщо ти візьмеш на себе цю функцію, я із задоволенням поїду за покупками і займуся вихованням сина.
Ну а поки що, вибач, допомагай хоча б чимось. А в спортзал сходиш у вільний від роботи час.
Дружина голосно грюкнула дверима і пішла. Увечері розмова продовжилася, але це лише призвело до серйозної сварки між подружжям.
Наступного дня на СТО заїхав Андрій, і Діма поскаржився йому, що посварився з Дариною. Друг уважно вислухав і зауважив.
– Я твій друг і не хочу тебе засмучувати ще більше, але Дарина має рацію. Ти щось зовсім розслабився, як я подивлюся.
Дмитро, стань знову чоловіком і візьми відповідальність за свою сім’ю. І тоді все в тебе налагодиться.
Андрій поплескав друга по плечу і поїхав. Діма відчув, що Дарина й Андрій мають рацію і його впевненість у собі впала нижче найнижчої планки. Як він міг докотитися до стану альфонса? Який приклад подає синові?
Дмитро повернувся додому в стані близькому до відчаю. Він сам не зрозумів, як докотився до такого життя. Але що тепер робити, чоловік не уявляв.
На кухні сиділа заплакана дружина. Діма забув про сварку і підійшов до дружини.
– Люба, ти що плачеш? Щось сталося?
Дарина схлипнула і тихо сказала.
– Це кінець.
– Та що сталося? – Діма всерйоз почав нервувати.
– Я була у лікаря. У мене 9 тижнів . Я так була зайнята, що навіть не помітила жодних ознак.
Дружина ще більше розплакалася.
Діма розтягнувся в усмішці.
– Даринка, що ж ти плачеш? Це ж класно. Ми завжди хотіли другу дитину.
– Дімо, яка друга дитина? – дружина підняла заплакане обличчя. – Як я буду працювати?Де ми будемо брати гроші?
Діма зараз зрозумів, наскільки сильно розгубив роль глави сімейства, на якого можна покластися.
Зараз його дружина глибоко сумнівається в його здатності утримувати їх.
Це було жорстким поверненням у реальне життя, від якого Дмитро за останні кілька років
відвик.
Він міцно обійняв Дарину, погладив по волоссю і сказав.
– Я тобі обіцяю, все буде добре. Тільки не плач, будь ласка. У твоєму становищі нервувати не можна.
Чоловік був дуже вдячний дружині, що та повірила йому і погодилася залишити дитину.
Виношування дитини для Дар’ї виявилося дуже складним. Уже через місяць вона змушена була звільнитися з роботи.
Жінку мучила нудота, і навіть п’ятихвилинна їзда в автомобілі була не під силу. Не кажучи вже про постійні зустрічі з клієнтами та показ об’єктів нерухомості.
Перший час Діма дуже сильно розгубився. Він не знав, що придумати, щоб матеріальний достаток сім’ї залишався на колишньому рівні.
Він продовжував працювати в автосервісі, тільки тепер брався за будь-якого клієнта і в будь-який час.
Дімі пощастило, що друг Андрій теж був в активному пошуку можливості заробити, повернувшись до України.
Одного разу, під час зустрічі, друзі згадали, що до від’їзду Андрія в Німеччину збиралися відкривати бізнес зі встановлення сигналізацій та іншого обладнання на автомобілі.
– Зараз саме час спробувати реалізувати мрію, – сказав Андрій. – Початковий капітал у мене є, а в тебе є досвід роботи і знання. Та й я дещо вмію.
– Я згоден, але тільки вкладаємося навпіл. Разом розкрутимося, разом будемо і прибуток ділити.
Друзі вдарили по руках і приступили до втілення плану в життя.
Через рік, друзям було чим пишатися. Обидва стали батьками. Марина і Дарина подарували їм дочок із різницею в три місяці.
Спільний бізнес почав приносити стабільний дохід, але й вимагав значних зусиль Андрія та Діми.
Дар’я насолоджувалася материнством і не збиралася повертатися на роботу найближчим часом.
– Дімо, ти знаєш, а я абсолютно не сумую за роботою. Мені подобається займатися дітьми, будинком, – сказала вона чоловікові. – Може, звичайно, потім і повернуся, але тільки для задоволення.
Мене тепер коханий чоловік повністю забезпечує і за ним як за кам’яною стіною.
Чоловік посміхнувся у відповідь. А в душі був дуже горд собою, що зміг вчасно опанувати себе і стати реальним, а не номінальним главою сім’ї.
