— Вона познайомилася з ним на сайті знайомств. Він був одним із перших, хто їй написав. Ми тоді з нею разом орендували квартиру, тому я була в курсі всіх її любовних пригод.
Майя просто божеволіла від нього. За її словами, він був просто ідеальним чоловіком, — розповідає Софія про свою подругу Майю.
— Ну, справді такий класний?
— Так, Майя казала, що їй дуже пощастило знайти такого хлопця на сайті знайомств. Перші пів року він дуже гарно до неї залицявся й купував різні подарунки. Однак я розуміла, що тут щось нечисто.
Якщо він такий багатий, то чому без машини й живе в однокімнатній квартирі? Майя його виправдовувала — казала, що він разом із батьком потрапив у ДТП, тому тепер за кермо не сідає.
Софія слухала розповіді подруги й дивувалася: де ж Майя відкопала такий скарб? Ну просто немає в ньому жодного недоліку. І багатий, і без дітей, і з ідеальним характером. Хіба таке буває?
— Я шукала підступ у всьому, адже не вірила, що все може бути так добре. Йому всього 28 років, то навіщо шукати наречену на сайті знайомств?
Я розповідала Майї про свої підозри, але вона мене зовсім не слухала.
Коли він вирішив познайомити її з мамою та сестрою, родички підтвердили, що Юрій разом із батьком потрапили в аварію. Після цієї зустрічі Майя попередила мене, щоб я шукала собі нову співмешканку, а ще запросила на весілля, — згадує Софія.
Після весілля подруги підтримували зв’язок, але бачилися рідше. У Софії теж налагодилися справи в особистому житті, тому не було часу на прогулянки з подругами.
— Відразу після весілля Майя зізналася, що чекає на дитину. Юрій обережно дбав про неї, поки вона була при надії. Його родичі теж були безмежно щасливі і навіть хотіли віддати свою трикімнатну квартиру, адже у Юрка була крихітна однокімнатна.
Однак вони не погодилися, оскільки там не було ліфта. Як би Майя з візочком піднімалася на 5-й поверх? — розповідає Софія.
Незабаром Майя стала мамою. Софія прийшла до подруги на виписку й привітала її. Спочатку вона сама проявляла ініціативу й писала Майї, а потім перестала — це все нагадувало гру в одні ворота.
Майї у всьому допомагали свекруха й бабуся чоловіка, адже дитина була дуже примхливою.
Син доводив усіх до сказу, тому розслабитися не вдавалося. А потім ще й почалися проблеми з фінансами — Юрія звільнили з роботи. Загалом, материнство виявилося зовсім не таким, як уявляла собі Майя.
Софія порадила Майї звернутися до хорошого лікаря. Вона розуміла, що дитина кричить цілодобово не просто так — має бути якась причина.
Свекруха ж наполягала, що Юрій у дитинстві був таким самим, тому це спадкове. Лікарі в поліклініці ніяких відхилень не виявили, а копатися далі Майя не мала бажання.
Незабаром молоді переїхали до трикімнатної квартири свекрухи, оскільки без допомоги Майя вже не справлялася.
Всі вони хором крутилися навколо крикливого немовляти. Дитина розвивалася не так, як усі, тому багато подруг-мам теж почали радити Майї відвести малюка до лікаря.
Так вона потрапила з ним до психіатра.
— А це, раптом, не син Юрія Пастушенка? Я цього пацієнта запам’ятала на все життя. Якщо це так, то справи йдуть не дуже добре — потрібне серйозне лікування. Це спадкова проблема.
Конкретних діагнозів лікар не називав. Однак дав зрозуміти, що зустрічі стануть регулярними, адже дитині потрібно лікуватися.
Так Майя дізналася, що в Юри серйозні проблеми з психікою. Саме тому він не сідає за кермо автомобіля. Він постійно приймає ліки, які роблять з нього нормальну людину.
А наречену для сина на сайті знайомств шукала свекруха — хотіла знайти добру й розуміючу.
Швидше за все, все, що розповідав Юрій, — це вигадані історії. Сім’я спеціально придумала план, щоб обдурити Майю.
— Майя відвезла дитину до свекрухи, а сама повернулася до батьків. Юрій намагався до неї достукатися, але вона вирішила розірвати з ним стосунки.
Вже кілька місяців вона не бачила сина, і зовсім про це не шкодує. Готова платити аліменти, проте спілкуватися з ним не хоче. Адже він ніколи не стане нормальним — теж усе життя буде сидіти на таблетках. Ось такі справи… — зітхає Софія.
Софія замовкла, занурившись у власні думки. Повільно помішуючи вже холодну каву, вона наче намагалася знайти у цій історії логіку чи бодай якусь справедливість.
— Знаєш, — нарешті тихо мовила вона, — я досі не можу для себе вирішити, хто в цій ситуації вчинив гірше.
З одного боку — родина Юрія. Вони вибудували брехню. Мати, яка шукала дівчину на сайті знайомств з акаунту сина, вигадане ДТП, легенда про бізнес і «ідеального чоловіка»…
Вони просто шукали того, хто візьме на себе тягар догляду або народить їм «продовження роду», приховавши страшну правду про спадковість.
Вони використали Майю, зламавши їй життя і позбавивши права свідомого вибору.
А з іншого боку… Майя.
— А що Майя? — спитала я, відчуваючи, як усередині все стискається. — Вона просто покинула дитину?
— Так, — гірко зітхнула Софія. — Покинула. Вона каже, що не замовляла собі таке життя. Що її обдурили, і ця дитина — не наслідок її кохання, а результат злочинного обману.
Вона бачить у хлопчику не свою кр.в, а продовження Юрія та його родини, які зламали їй долю.
Свекруха з бабусею зараз самі ростять малюка, адже це вони так прагнули спадкоємця. Майя офіційно оформила розлучення, виплачує аліменти й намагається вдавати, ніби тих кількох років у її житті взагалі не було.
— Але ж хлопчик ні в чому не винен… — мимоволі вирвалося в мене.
— Звісно, не винен, — погодилася Софія. — Він — найбільша жертва у цій драмі. Він не обирав собі ані батька з психічним розладом, ані родичів-маніпуляторів, ані мати, яка від нього відмовилася. Але Майя зламалася.
Вона каже, що щоразу, коли дивиться на сина чи чує його крик, бачить не беззахисну дитину, а пастку, в яку її заманили.
Софія поправила волосся й гірко посміхнулася:
— Найстрашніше в цьому всьому — це те, як легко чуже життя може перетворитися на детектив із елементами хорору. Майя завжди була мрійницею, шукала казку. А знайшла холодний розрахунок людей, які шукали синові доглядальницю та інкубатор.
Зараз Майя живе з батьками, ходить до психотерапевта і намагається зібрати себе по шматочках. Вона наче й втекла з тієї пастки, але чи зможе вона колись знову комусь довіряти — велике питання.
Як і те, чи зможе вона колись пробачити самій собі, що залишила власну дитину.
