В мене дві дочки. От зять однієї з них нахабний та відмовляється допомагати. Старша мешкає неподалік, а молодша на іншому кінці країни. Обидві одружені і в обох є діти.
На відміну від старшої, молодша лише два роки як стала мамою, тому їй постійно потрібна допомога. Саме тому я час від часу приїжджала до неї у гості на тиждень та більше. Не кажучи вже про щоденні дзвінки.
Цього разу молодша дочка мала прилетіти в гості до нас. Рейс був украй невдалим, літак прилітав уночі. Ми віддали свій автомобіль старшій дочці, то саме її чоловіка я попросила про допомогу.
Зять спочатку запитав, о котрій літак, але коли почув, що це глибока ніч, то почав відмазки шукати. Заявив, що не зможе, бо йому на роботу рано-вранці вставати.
Я намагалася його вмовити, але він не погоджувався, заявивши, що тільки о четвертій ранку всіх розвезе, а треба ще поспати. Запропонував, щоб моя молодша дочка з маленькою дитиною їхала на таксі.
Це ж треба було таке вигадати? На таксі. А навіщо я йому машину віддала? Щоб він відмовляв мені? Я аж ніяк не чекала такої відповіді. Мені було дико чути, що подібне – проблема.
Подумаєш, поспить трохи менше, ніж зазвичай. Нічого, молодий ще. Ось як у свої ігри грати по півночі, то це йому не заважає. А як забрати сестру його дружини з дитиною з аеропорту – проблема.
Обурення посилюється ще й тим, що ми досі допомагаємо старшій дочці, адже зять заробляє дуже мало. Квартира, ремонт та машина – все нашим коштом, тому краще б мовчав і виконував свій сімейний обов’язок.
Він вже і так на дачу ледве-ледь відвозить, то це взагалі не по-людськи якось. Ця його невдячність якось зіграє з ним поганий жарт. Я вже не знаю, до кого звертатися – просити дочку, щоб та натиснула на чоловіка, чи найняти таксі для молодшої доньки?
