Моя сестра зателефонувала на початку жовтня з проханням прихистити її з дитиною в себе на якийсь час. Одному із племінників потрібно було обстеження в лікарні.
Невідомо, скільки днів це займе, а зайвих грошей на оренду квартири у жінки з провінції не було. Тому вона звернулася за допомогою до мене, бо я живу у місті та, на її думку, маю місце для гостей.
Я не була проти. Обмовивши з сестрою дату приїзду, заздалегідь прибрала всі крихкі предмети у важкодоступні місця або до своєї кімнати. Коли у двері зателефонували, я була неприємно вражена.
Сестра приїхала не з однією дитиною, а з двома, про що ми чомусь не домовлялися. Я була впевнена, що сестра приїде лише з тією дитиною, якій потрібно до лікаря. Але що вдієш, довелося впустити.
Діти були ще маленькі, і я турбувалася про стан своєї квартири, поки буду на роботі. Тому суворо заборонила сестрі та дітям входити до моєї кімнати. Крім особистих речей, там знаходилися мої роботи, які ще не відправила замовникам.
Перші кілька днів проходили гладко. Сестра виходила з дітьми надвір, поки я після магазину готувала їжу для гостей. А потім настали будні і з’ясувалося, що сестра не має грошей на продукти.
Я не мала наміру годувати сім’ю весь час їхнього перебування в моїй квартирі. Допомога у проживанні у моєму розумінні обмежувалася лише наданням даху над головою. Мене неприємно вразило те, що сестра не попередила про незручності.
Тоді я вирішила укласти з сестрою угоду. Можливо ви скажете, що я погана сестра, але я не вважаю, що маю бути нянькою лише через те, що мені вистачило сміливості переїхати жити у місто.
Тому я запропонувала сестрі, що буду забезпечувати їх їжею, а натомість та прибиратиме будинок раз на чотири дні та готуватиме сніданок, обід та вечерю. На мю думку, це було цілком слушно та й сестра погодилася.
Картина, яку я застала вдома за чотири дні, просто вивела з себе. Мало того, що квартира була зовсім неприбрана, то ще діти залишилися без нагляду. Сестри у квартирі не було. Племінники розважалися у вітальні з моїми виробами.
Щось вже вимазали гірчицею, щось зламали чи розірвали, а щось зім’яли. Я просто зірвалася на дітей. Знаю, що це було неправильно, але в той момент я не стрималася. Зателефонувала сестрі і, ледве стримуючи гнів, заявила, щоб та повернулася.
За півгодини сестра прийшла. І перше, що вона побачила, це її сумки в коридорі і діти, що сидять одягнені в дорогу. Я була така зла, що нічого не хотіла чути. Жодні виправдання не могли змінити мого рішення.
Вона не дотрималася моїх умов, тому їй доведеться покинути квартиру якнайшвидше. А що з нею та її дітьми буде далі, в той момент мене не хвилювало, настільки я була зла. Я просто виставила їх за двері.
Ще півгодини сестра стукала у двері і кричала, щоб я їх впустила. Від крику матері діти злякалися і почали плакати. Хтось із сусідів по сходовій клітці виглядав із квартири і голосно вимагав, щоб моя сестра заспокоїла дітей.
Але це не допомогло. Вона ніби втратила контроль, почала відверто плакати, а потім злитися і, не перестаючи бити у двері, обсипати мене прокльонами. Заявила, що саме через свої черствість я завжди самотня.
За її словами, людина без серця нікому не потрібна. І буде справедливо, якщо я так і залишиться сама у своїй квартирі. У цей час я намагалася полагодити свої вироби. Намагалася відтерти гірчицю та полагодити поламане.
Деякі з виробів були безповоротно втрачені, але кілька я все ж врятувала. За роботою я навіть не помітила, як стук у двері припинився, плачу більше не було чути. Я розуміла, що скоро подзвонять батьки, але мені було все одно.
Ви, напевно, мене засудите. Та я й сама не пишаюся своїм вчинком. Але я ж просила її не чіпати мої вироби. Так через байдужість сестри та бешкетування племінників мені довелося повертати замовникам гроші…
