Я заміжня вже два роки, але ми вже й не такі молоді. Ми одружилися досить пізно за мірками наших батьків. До речі, наразі живемо з моїми батьками. В нас є маленька донечка.
В нашому житті не все добре – з моменту нашого весілля скандалимо і сваримося. Чоловік може сказати грубі й образливі слова мені, нібито я його постійно дістаю, запитую не те. Може, він має іншу жінку?
Хоча він удома завжди після роботи і з донькою гуляє, але до мене в нього якось не дуже добре ставлення. Зараз ми ще й ремонт робимо, щоб переїхати в окрему квартиру. До речі, це теж не додає миру нашій сім’ї.
Через ці сварки, зухвалу поведінку чоловіка, його грубощі, в нього нічого до пуття запитати не можна. А я не хочу, щоб дитина бачила наші крики, тому що я себе в образу теж не дам.
Ставши мимовільним свідком нашої сварки через дрібницю, його друг каже, що коли ми переїдемо від батьків, все владнається. А ще мій чоловік любить гульнути, що теж не додає спокою.
Зараз кожен день він займається ремонтом, на мої прохання не гуляти так часто, він відповідає, що сильно втомився, і йому треба розслабитися. Він не розуміє, чим це все може обернутися.
Що робити? Може, я справді щось роблю не так? Я людина проста, не можу довго ображатись, хоча іноді хотілося б провчити чоловіка. Після сварок якась образа, чи не знаю, але почуття не хороше, тому й нічого не хочеться.
Іноді мені здається, що я його люблю, а іноді ні, завжди зустрічаю його з роботи, прасую сорочки, завжди вдома прибрано, наготовано, дитина напоєна, нагодована. Що йому не так?
