Мій батько крутився як міг, пропадав постійно на роботі, але зі своїм завданням справлявся. Наша сім’я жила дещо відокремлено, і з родичами сильно не якшались. Та й потреби в цьому не відчували.
В мене є молодша на вісім років сестра, і вся увага батьків переключилася на неї. Щодня я чула, що я старша, ти повинна поступатися, бо сестра ще маленька, а я маю бути розумнішою!.
І я була “старшою” і “розумнішою”, доки у 20 років не вийшла заміж і не втекла з дому. В мене було все гаразд: чоловік, діти, дім – жити та радіти! Тільки у батьків благополуччям і не пахло.
Молодша сестра зв’язалася з поганою компанією, почала куштувати заборонку, іншими словами, відбилася від рук. Чи то її занадто балували і все дозволяли, чи то не приділяли належної уваги.
Ніхто тепер не скаже, що стало головною причиною такої її поведінки. Батько з матір’ю були на межі. Нерви, безсонні ночі, розбірки і скандали, які не давали жодного ефекту, стали причиною морального і фізичного виснаження.
Можливо, це ще довго тривало б, але сестра одного разу з’їла щось настільки не те, що опинилася в реанімації. Крапельниці та професіоналізм лікарів врятували її, але ноги в неї відмовили.
Тепер вона пересувається в інвалідному кріслі. Трагедія позначилася на всіх по-різному: сестра наче стала розсудливою, батько замкнувся в собі, а мати ще більше почала зриватися на оточуючих.
Я намагалася допомагати батькам, як тільки могла, але жертвувати своїми дітьми і сім’єю не збиралася. Сестра почала працювати через Інтернет. Вона сама по собі недурна, тому незабаром вона почала непогано заробляти.
Одна проблема: у Мережі можна знайти все – і вона знайшла те, що хотіла. Мабуть, подумала, що їй уже втрачати нічого. Усяку гидоту доставляли їй просто додому. Здоров’я батьків після всіх кошмарів значно похитнулося.
Вони, усвідомлюючи свою недовговічність, стали намагатися налагодити з родичами тепліші стосунки, щоб заручитися їхньою підтримкою, адже я залишуся із сестрою-інвалідом сама.
Але ми за весь цей час занадто віддалилися, у кожного своє життя, своя сім’я. Та й кому потрібні чужі проблеми? Батьки благали мене, щоб я подбала про молодшу після їхньої смерті, щоб взяла на себе відповідальність за сестру.
Але я розуміла, що від такої опіки страждатимуть мої діти: їм буде приділено менше уваги й любові. Я не готова прийняти у свій дім людину із залежністю! Зовсім недавно серце матері не витримало.
Батько залишився з сестрою. Його прохання стали наполегливішими, і я дедалі болючіше на них реагую, розуміючи неминучість ухвалення важливого рішення, яке може кардинально перевернути моє життя.
