Я жодного разу не пошкодував про своє рішення одружитися зі своєю дружиною. Це була ніжна та добра дівчина, яка робила все можливе для нашого загального комфорту.
Вона була однією з тих дружин, хто одразу брався до жіночих обов’язків, щоб відповідати званню ідеальної дружини. Коли я приходив з роботи, на мене завжди чекали свіжа страва, чистота та затишок.
Спершу я не міг зрозуміти, як вона примудрялася все це робити після своєї роботи, та ще й залишатися при цьому такою красунею. У відповідь на запитання вона лише зніяковіло відмахувалася, наче їй зробили комплімент.
Я пропонував свою допомогу, але дружина говорила, що я не повинен турбуватися про такі речі. Це ж її робота. Тоді мені нічого не залишалося як знизати плечима. Незабаром я швидко звик до постійного комфорту.
Через два роки в нас з’явилася дитина. Дружина побула в декреті лише півроку і домовилася зі своїм начальством про роботу вдома. Їй було ніяково, що вона не приносить до будинку жодних коштів
Спочатку вона намагалася дотримуватися колишнього темпу життя. Прибирання, приготування, робота. Але турбота про дитину перекреслювала всю схему. Недоспані ночі та хвилювання позначалися на її емоційному стані.
Вона мало посміхалася і вже була не така доглянута, а виконувати обов’язки ідеальної дружини їй доводилося через силу. Одного разу, коли вона вкотре втихомирювала сина, я повернувся з роботи і з тривогою подивився на неї.
Я бачив, що кохана намагається досягти неможливого і неодноразово радив їй давати собі відпочити. Але дружина ніби чути мене не хотіла. Хто прибиратиме і готуватиме, якщо не вона?
Я знову їй нагадав, що треба відпочивати. В цей раз вона погодилася зі мною і ледь не заплакала. Вона зізналася, що хоче бути ідеальною, але в неї не виходить і вона від цього втомилася.
Я намагався пояснити, що мені не треба ідеальна дружина. Вона лише закивала та обійняла мене. Я поставив їй умову, що я маю допомагати їй вдома. Дружина чомусь розплакалася.
Вона і не думала, що так потребує моєї підтримки, а тим більше у моєї допомоги. Адже вона росла з думкою, що жінка повинна відповідати за все найважливіше, бо так поводилися її мама і бабуся.
Але при цьому вона зовсім забувала про те, що суть шлюбу полягає у взаємній підтримці. А хто, як не вона потребує підтримки коханого? Сподіваюся, тепер їй стане легше, а мені не важко помити посуд чи встати до дитини.
