Мені 21 рік. Закінчую університет, іду на червоний диплом. Живу один у столиці на орендованій квартирі. Підробляю у рекламному агентстві. Усе моє колишнє життя було повністю присвячене навчанню і широкому колу різних інтересів – від філософії та літератури до історії та архітектури.
Галасливих компаній не переношу, завжди обмежував себе найвужчим колом друзів, серед яких неодмінно користувався повагою і довірою. Усе це не заважало час від часу з’являтися на моєму обрії різним прихильницям, але будь-яку претензію на будь-які стосунки я обривав на самому початку.
Я все життя мріяв зустріти тільки ту єдину, з якою в мене було б усе від початку до кінця і на все життя. І я її зустрів. Це сталося в червні минулого року. Із самого першого погляду я зрозумів: це вона. Висока, тонка, струнка, тендітна, граціозна, з великими блакитними очима, довгим світлим волоссям і витонченими жестами.
Вона пливла бруківкою, наче лебідь. Я ніколи не бачив таких красивих людей, вона повністю відобразила той образ, який я неодноразово асоціював з ідеальною зовнішністю дівчини. Сам не розуміючи як це сталося, ніби уві сні, я підійшов до неї, привітався і зав’язав невимушену розмову.
Вона була не проти і вже за кілька годин ми з нею розмовляли, як старі добрі друзі. Повернувшись додому, я зрозумів: так, це та сама – єдина. Вона підходила мені в усьому: і зовні, і характером, і за своїми рідкісними і своєрідними інтересами, і за віком, і за поглядами на життя.
Усе збіглося з моїми захопленнями і темпераментом! Єдине, що мені не сподобалося, так це те, що за тиждень до нашого знайомства її кинув колишній хлопець, але я не надав цьому значення. За червень ми з нею дуже здружилися. Не було жодного дня, щоб ми не виходили прогулятися.
Як виявилося, у неї дуже суворі, але водночас інтелігентні батьки, яких вона боялася образити присутністю нового хлопця, але я був тільки “за”, адже, як мені здавалося, у порядних батьків має бути й відповідна дочка. Під час однієї з таких прогулянок я їй ніби ненароком сказав, що в мене є дівчина.
Я просто їй її саму. Вона, звісно ж, усе зрозуміла і помітно пожвавилася. Стала наполягати, щоб я їй у всьому зізнався, а на всілякі мої побоювання щодо можливої відсутності взаємності, запевняла, щоб я відкинув сумніви. Наступного дня я розписав сценарій зізнання і ввечері втілив його в життя.
Вона була зворушена. Так наші стосунки перейшли на наступний рівень. Десь до середини вересня все було чудово. Цілими днями безперервно ми гуляли містом, а ночами розмовляли скайпом. Я писав їй вірші, дарував різні подаруночки, робив сюрпризи, обсипав компліментами.
Вона казала, що ще ніколи з нею так ніхто не поводився, а я був радий. Взаємність наростала. У серпні я навіть кинув роботу, щоб якомога довше перебувати поруч із нею. Бувало, що ми навіть не спали ночами, спілкуючись інтернетом, дуріли, а в пориві одкровення будували плани на життя.
До початку вересня все це досягло апогею. Ледь не щодня в нас була знаменна дата: день першої зустрічі, день освідчення, день, коли я вперше поцілував їй руку, в щічку, день її блакитних очей. Щодня я давав їй обіцянки, що завжди буду з нею, а вона тільки зітхала.
Вона обіцяла мене чекати “стільки, скільки знадобиться”, коли я піду в армію. Ми навіть планували наше весілля, скільки в нас буде дітей, і як їх зватимуть. У вересні я пропускав пари і біг до неї в школу, де на перервах вона знайомила мене зі своїми подругами.
Мене здивувало, коли ввечері ці самі подруги навіть почали мені телефонувати і радити, як домогтися прихильності їхньої подруги. Ночами, наплювавши на свою курсову, я писав їй поеми на 10 аркушах і відсилав звичайною поштою. Але в середині вересня щось пішло не так.
Одного чудового суботнього ранку під час розмови телефоном я помітив, що в неї якийсь підозріло сумний голос. Як виявилося, під вікнами її будинку з’явився її колишній хлопець з дружками і кликав її гуляти. Вона була не проти, але через якісь домашні справи їй не вдалося вирватися на вулицю.
Це мене дуже насторожило. Я й раніше боявся, що зустрівшись зі своїм колишнім, вона знову спалахне колишніми почуттями і повернеться до нього. Такі побоювання вона завжди миттю розвіювала, мовляв, він мене кинув, я його ненавиджу і ніколи не повернуся до нього, адже у мене ж є ти! Вір мені!
Увесь день після цього вона була якоюсь змученою, метушилася, все про щось думала. А ввечері оголосила: завтра я з колишнім хлопцем і п’ятьма його друзями їде до нього на дачу! Я, звісно, почав обурюватися – з малознайомими хлопцями на дачу порядній дівчині їхати ні до чого.
Але вона все-таки поїхала. Я не знаю, що там у них сталося, але після цього з кожним днем вона ставала холоднішою і байдужішою до мене. Уже до кінця вересня перестала виходити гуляти, списуючи це на вічну зайнятість, пізніше і зовсім перестала відповідати на дзвінки і на повідомлення в інтернеті.
Без жодних пояснень: я зайнята і все! Сказала, щоб я більше її не зустрічав зі школи, бо раптом дізнаються батьки. Я почав розпитувати її подруг, які самі ще недавно давали мені поради, але й вони нібито цуралися мене. Тоді я став тривожитися, намагатися викликати її на діалог.
Але вона тільки говорила: “Ой, просто я втомилася, багато навчання, все, залиш мене”. У підсумку в будні дні ми перестали спілкуватися зовсім. Тоді я не витримав і пішов до її подруги в усьому розібратися. І що я почув? “Розумієш, зараз 21 століття і всі ми маємо право чинити так, як хочемо”.
Я нічого не зрозумів і пішов із цими словами до своєї дівчини. Вона тільки знизала плечима на цю фразу. Тоді я розлютився і перестав їй писати, дзвонити тощо. За три дні мовчання сама вона написала тільки двічі. Потім я прийшов до неї і просив вибачення, що не довіряв їй і що влаштовував сцени.
Але вона була незворушна. Я навіть став на коліна, але вона дивилася зверхньо. А потім вимовила: “Ти все зруйнував цим!”. І все подальше було як у тумані. Я просив вибачення, благав почати все спочатку і вона, начебто, пробачила. Через два дні в неї був День народження.
У мене був для неї непоганий подарунок. Із найдобрішими намірами прийшов у ресторан, де вони сиділи з подругами, але тут почалося жахливе. Її подруги раптом стали підсміюватися наді мною. Я теж заради підтримки розмови став сміятися. Далі жарти набували образливого характеру.
Після – взагалі вульгарного. Я вже сидів збентежений і дивився з відкритим ротом на весь цей цирк. Вони навперебій істеричним криком кричали на мене на весь ресторан, а моя дівчина задихалася від реготу. Потім вона обсипала мене партією міцних слівець. Я пішов, відчувши себе дуже нерозумно.
Я не спав три дні, думаючи про те, що сталося. За цей час вона мені навіть нічого не написала. Тоді я набрав її подругу. Не знаю навіщо. Але та сказала: “Ти, звісно, вибач. Але хіба ти не розумієш? Ти дістав її своїм коханням. А вона кохає іншого! Ось вона й попросила нас образити тебе”.
Від цих слів у мене підкосилися ноги. Я прийшов до дівчини і заявив: “Я все знаю!”. Але вона подивилася байдуже. “Я знаю про хлопця!”. Але вона стала запевняти, що ніякого хлопця немає і в помині. Тоді я запитав про те, що сталося три дні тому. А вона? “Ти що, образився? Це ж жарти!”.
Вона ніби хотіла, щоб я сказав, що з усім скінчено, а я повірив, я хотів повірити, що це був жарт і про хлопця – теж жарт. І знову я просив у неї вибачення. Тиждень тому я побачив її з хлопцем. Ні, не з колишнім, а з якимось товстим чи то грузином, чи то вірменином.
Волохатий, чорний, з довгим жирним волоссям, у потертому й обвислому одязі, він ішов і іржав на всю вулицю з пляшкою пива в руці. І з цим чудовиськом ішла вона – цей ангел. А потім він став її цілувати, а вона тільки хихикала!
Я не міг навіть припустити думку, щоб якось не так до неї доторкнутися, я вважав блюзнірським осквернити цього янгола поцілунком, я добирав кожне слово при спілкуванні з нею! А ця тварина лапала її і лізла до неї своїми товстими губами! Я зняв це на свій телефон і пішов.
Потім бродив усю ніч під проливним дощем, хотів промокнути і на смерть замерзнути під яким-небудь парканом. Кілька днів я лежав у маренні, але ніхто про це навіть не дізнався, вона навіть не цікавилася, де я взагалі. Вона просто забула про мене.
Чотири дні тому я їй надіслав ці фото з проханням пояснити все. І отримав: “Чувак, 21 століття, що ти такий правильний? Дай повеселитися!”. Я впав у ще більшу зневіру. Через якийсь час я зустрів її на вулиці. На моє привітання вона відповіла різким: “Ага, привіт”, навіть не подивившись на мене.
Вона вже його називала своїм хлопцем. Тоді я запитав, чому вона навіть нічого не пояснила мені? На що почув, що вона не має мені нічого пояснювати. Тоді я спробував переконати її, що єдине, що цьому волоцюзі треба від неї, так це скористатися нею.
На що вона відповіла, “Нехай користується, я його люблю”! Моя щелепа впала на землю, а вся логіка полетіла до біса. Наостанок я став її запевняти, що він її кине вже завтра, а вона мене послала у вельми неприємне місце. Я ще намагався їй щось писати.
Про те, що не можна давати клятви у вічному коханні трьом хлопцям поспіль за якихось п’ять місяців, що не буває такого швидкоплинного кохання, що це не кохання. І отримав лише нову порцію образ. Зараз я сиджу і не знаю, що робити. Дві абсолютно різні людини: той, літній її варіант і цей.
Ангел і занепалий янгол. Я звільнився через неї з роботи, закинув навчання, а вона так зі мною. За що? Я пробачу їй, адже вона та сама єдина! Інших таких немає. На інших я і дивитися не хочу! Тільки вона і нікого більше! Але як її повернути? Адже вона навіть не пояснила причин, у чому я був неправий…
