Коли я дізналася, що моя найкраща подруга при надії, то була на сьомому небі від щастя. Я дізналася про цю радісну подію навіть раніше, ніж її чоловік. З ним вона, до речі, розійшлася вже через рік.
Каже, не зійшлися характерами, але я-то знаю, що цей бабій просто знайшов собі іншу. Пам’ятаю, як я тоді підтримувала її. Була з нею поруч 24/7. Та й із дитиною допомагала.
Моїй доньці на той момент було вже чотири років, тож було простіше з усім справлятися. Та й чоловік мій був завжди на підхваті. Ми знайомі ще зі школи. Разом на заняття ходили, разом додому.
Навіть в одному будинку жили! Ох і хороші часи були. Не те що тепер, коли в пошуках безпеки нам довелося тікати в іншу країну. Чоловік наполягав на тому, щоб я їхала, бо ніхто не розумів, чого очікувати далі.
Я кликала із собою подругу, але вона не могла поїхати. Усе посилалася на грошові труднощі, а тут у неї була хоча б стабільна робота. Перебуваючи за кордоном, я постійно підтримувала зв’язок із подругою.
Хоча зовсім скоро почала помічати, що ми стали віддалятися одне від одного. Вона менше мені телефонувала, а в мій день народження забула мене привітати навіть. Може, для когось це дрібниця, але мене це засмутило.
Ми ж стільки років знайомі! Звісно, вона слізно вибачалася, казала, що замоталася на роботі. Ми пообіцяли одне одному, що обов’язково відсвяткуємо всі свята разом, коли я повернуся.
А потім сталося те, чого я ніяк не очікувала від подруги. Виявилося, що вона вагітна. Причому дізналася я про це вже на останніх термінах. Вона думала, що я й так з’їдаю себе за кордоном через почуття провини.
Тут усі звинувачують себе в тому, що врятувалися, що живі. Але все це з вуст подруги звучало більше як вигадана на ходу причина. Коли подруга народжувала, я була вже з нею.
Я не могла кинути її в скрутну хвилину, враховуючи, що про батька дитини не знала абсолютно нічого. Допомога їй знадобиться ще не раз. Мій чоловік теж робив усе можливе, щоб допомогти моїй подрузі.
Він навіть візок їй купив за свої гроші. Звичайно, я не заперечувала. Але потім у моїй голові почав складатися пазл. Річ у тім, що дитина подруги аж надто схожа на мого чоловіка і нашу доньку.
Ну ось ніби перед вами маленький братик моєї донечки. Мене шокувала така схожість. А потім я вирішила порахувати, коли приблизно в подруги мала трапитися зустріч із батьком дитини, враховуючи дату народження малюка.
Від цих математичних підрахунків стало трохи погано, бо потрібний день припадав на період, коли в мене був день народження. І я згадала, що і мій чоловік якось пізно про моє свято згадав. Казав, що на роботі замотався.
Подруга завагітніла від мого чоловіка. Я ніяк не можу позбутися цих думок тепер. Але доказів у мене ніяких. Може, я просто себе накручую? Не розумію, що мені тепер робити.
Коханий чоловік справді постійно допомагає моїй подрузі, посилаючись на те, що в неї, крім нас, нікого й немає більше. А раптом справа в іншому? А що, як він так намагається спокувати провину?
