У мене є кохана людина. Ми разом 10 місяців. Я дуже кохаю його, а він мене. Це не просто слова, я знаю і відчуваю це, та бачу його вчинки в мій бік.
Він зробив мені пропозицію, хоче одружитись, але я дуже сумніваюся в такому серйозному кроці, у мене є побоювання. Пов’язані вони з тим, що він не хоче змінити роботу та нормально заробляти.
Я не якась меркантильна дама, якій потрібні лише гроші від чоловіка, навпаки, життя мене привчило до самостійності. У мене окрема маленька квартира, росте дочка, сама я працюю та отримую пристойну зарплату. Коханий нормально ставиться до доньки, вони ладнають.
Так само він дбайливий до мене, завжди допомагає, поряд у будь-який скрутний момент, переживає за мене. Він працював торговим представником, робота не тяжка, отримував добре.
У листопаді скорочення було, його хотіли звільнити, але він сам попросив залишитися хоча б до Нового року, щоб не бігати. Став розширювати базу клієнтів, але в результаті все звелося до того, що він дзвонить по телефону, збирає замовлення та платять йому 10-15 тисяч на місяць.
Я з ним говорила про це не раз, що несерйозно якось. Адже у нього вища освіта, досвід роботи, хороша машина, 32 роки буде цього року.
Сказав: «не хочу влаштовуватися на нову роботу з 9 до 18, вставати рано, за ті самі гроші, що я раніше отримував. Влаштуюся кур’єром піцу возити без оформлення, доки не з’їздимо у відпустку після весілля».
У підсумку йде час, нікуди не влаштувався. Не хочу його засуджувати, але мені здається йому просто ліньки. Адже добре спати вранці, нікуди не поспішати, займатися своїми справами.
Але як жити з родиною з таким розкладом? Я не претендую на утримання мене та дочки, але чоловік має пристойно заробляти у наш час.
Адже у нас плани щодо розширення житла та спільної дитини. Немає нічого гіршого за лінивого чоловіка, який до ладу не працює.
Боюся, одружившись підписати собі вирок. Але люблю його і втрачати не хочу. Що робити і як не знаю.
