25-річна Аліса не дуже-то й хотіла заміж, але мати, Євгенія Сергіївна, наполягала.
Ба більше, вона організувала доньці запрошення на корпоратив великої компанії і веліла без нареченого звідти не повертатися.
Невідомо, як би Аліса викручувалася, але їй несподівано пощастило – на неї звернув увагу провідний фахівець відділу продажів, 32-річний Володимир.
Чоловік був неабияк під градусом, і Алісі довелося буквально тягнути його на собі до таксі, а потім і до його квартири. Проте близькість між ними відбулася.
Потім Володимир кілька разів запросив Алісу на побачення, а через місяць вона оголосила йому, що чекає на дитину.
– Я взагалі-то не планував одружуватися, але якщо вже так сталося… Роблю тобі пропозицію, – знизав плечима Володимир.
– Я, власне, не наполягаю… – образилася Аліса. – Сама дитину виховаю.
– Та годі. Мені пора сім’єю обзаводитися. І кар’єрному зростанню посприяє шлюб. Ти нормальна начебто, – наречений навіть не став прикидатися закоханим.
Утім, Аліса теж до нього пристрастю не палахкотіла, але дитину хотілося ростити в повноцінній сім’ї.
Крім того, після весілля вона переїхала в гарну двокімнатну квартиру чоловіка, грошей тепер не потребувала, а самого чоловіка бачила не так вже й часто через його відрядження.
Так вони прожили п’ять років, поки одного разу Володимир не заявив, що втомився від усього і хоче розлучення.
– Ти знайшов собі іншу? – прямо запитала Аліса.
– Так. Ні. Яка різниця?! – відмахнувся чоловік. – І от тільки не треба вдавати, що ти ревнуєш і страждатимеш через це.
– Мова вже не про мене, а про нашого сина. Йому потрібен батько і…
– Ну, ми будемо з ним зустрічатися. Жити залишитеся тут – квартиру я перепишу на Матвія, аліменти на нього теж платитиму.
Тільки давай домовимося мирно. У мене така посада зараз, що просто ніякі скандали не вітаються.
– Я не проти, якщо все буде так, як ти сказав, – знизала плечима Аліса.
Вона справді була не проти розлучення, та ще й на таких шикарних умовах.
Ба більше, у неї намічався роман із художником Віталієм, з яким вона познайомилася на місцевій виставці.
Ні, зраджувати чоловіка раніше вона не збиралася, але тепер змінилося все.
– Ти з глузду з’їхала?! – накинулася на Алісу мати, дізнавшись про розлучення. – Не могла втримати такого чоловіка! Навряд чи тобі вдруге так пощастить!
– Мамо, ну досить. Я його не кохаю, квартиру він нам із Матвієм залишив, аліменти платитиме… – мляво заперечувала Аліса.
Ще більше Євгенія Сергіївна обурювалася, дізнавшись про те, що до дочки й онука переїхав Віталій:
– Та навіщо тобі потрібен цей ніщеброд?! Ти що, не розумієш, що йому тільки квартира твоя потрібна?! – кричала мати.
– Тобто на мене саму жоден чоловік зазіхнути не може? – образилася Аліса.
– Може, але Віталій тобі не підходить!
– Я сама вирішу.
Алісі було навіть трохи шкода матір. Останні чотири роки вона прожила в іншому місті з коханим чоловіком, але повернулася, оскільки вони розійшлися.
Причину їхнього розставання Євгенія Сергіївна не назвала, але Алісі було зрозуміло, що тепер мати мається від неробства.
– До речі, а ти коли збираєшся на роботу виходити? – раптом поцікавилася мати.
– А навіщо? – знизала плечима Аліса. – Володимир мені таку суму щомісяця готівкою дає, що я сама стільки не зароблю.І навіщо узагалі? Я займаюся Матвієм, будинком…
– Віталієм… – уїдливо продовжила Євгенія Сергіївна.
– Мамо, не починай!
– А ти подумала, як Матвію жити з чужим чоловіком? Загалом, так, давай я онука до себе заберу, а ти все-таки йди працювати – гроші зайвими не бувають!
– Та Матвій із Віталієм чудово ладнають! Не кажи дурниць про “чужого чоловіка”! І досить вказувати мені, мамо. Я сама розберуся, і крапка.
А через два дні Алісі зателефонував Володимир. Вона дуже здивувалася дзвінку – колишній чоловік дзвонив дуже рідко і вже точно не з відряджень, в одному з яких він зараз перебував.
– Алісо! – з ледь стримуваним обуренням почав Володимир. – Ти що там влаштувала? Чому у квартирі з моїм сином живе якийсь незрозумілий чоловік?
– Чому “незрозумілий”? Нормальний! Ти не забув, що ми з тобою в розлученні і моє особисте життя…
– Та мені плювати на твоє особисте життя! Мені цікаво, як живеться моєму синові!
– Прекрасно йому живеться, Вов! З чого ти сполошився? Мати моя тебе накрутила?
– Неважливо. Май на увазі, що я можу сина в тебе забрати! Якщо раптом виявиться, що йому погано живеться з вітчимом.
– Приїдеш – запитаєш сам, – Аліса в роздратуванні кинула слухавку.
Ну мамо! Ну придумала! Чого домагається?! Аліса одразу хотіла це з’ясувати, але Євгенія Сергіївна не взяла слухавку, а потім надіслала повідомлення, що їй ніколи – передзвонить, як зможе.
А ще через три дні до квартири Аліси прийшли представники служби опіки:
– Нам надійшло повідомлення про неналежне утримання дитини, – сухо поінформувала Алісу огрядна дама з жорстким поглядом.
– Яке повідомлення? Що не так? – розгубилася Аліса.
– Та ви не хвилюйтеся, матусю, – заспокоїла її друга жінка – молодша і привітніша. – Нам сигнал надійшов, і ми зобов’язані перевірити. Якщо нічого не підтвердиться, то будете далі жити спокійно.
– Та що має підтвердитися-то?!
Але більше гості нічого пояснювати не стали. Перевірили кімнату Матвія, одяг, їжу в холодильнику, а потім та, що помолодшала, – виявилася психологом – наодинці поговорила з Матвієм.
Після чого представники опіки про щось пошепки порадилися і дали Алісі підписати якісь папери…
– Та не хвилюйтеся, Алісо Андріївно, – промовила старша жінка. – Тут написано, що у вас усе гаразд. Жодних порушень не виявлено. Сигнал був помилковий.
Але майте на увазі, що ваша сім’я у нас тепер на контролі. Якщо сигнали повторюватимуться, ми будемо змушені реагувати, і це цілком може призвести до того, що Матвія у вас заберуть.
– Та ви що?! Узагалі, хто скаржиться? – обурилася Аліса.
– Ми не можемо сказати, – зі співчуттям подивилася на неї друга представниця опіки.
Щойно жінки пішли, Аліса кинулася дзвонити колишньому чоловікові. Плювати на те, що він зайнятий! Зараз вона йому все висловить! Додумався теж – нацькувати на неї опіку!
– Ти там не при своєму розумі, чи що? – трохи помовчавши, видав Володимир у відповідь на її обвинувальну промову.
– Робити мені більше нічого, як опіку до вас відправляти. Та й навіщо?!!
– Щоб Матвія в мене забрати! Навіщо ж іще?! – Аліса трохи знизила тон. Вона свого чоловіка знала досить добре і пам’ятала, що той досить прямий – брехати без вагомого приводу не любить.
– Алісо… – зітхнув Володимир. – Ще раз тобі повторюю, що я нічого не робив для того, щоб забрати в тебе Матвія. У мене взагалі інші плани. До речі, за тиждень я повернуся, і нам потрібно буде серйозно поговорити.
– Добре. Я почекаю.
Усе ще на емоціях Аліса зателефонувала матері й розповіла про візит представників опіки та про реакцію Володимира на цю новину.
– Він каже, що це не він… А тоді хто? Кому потрібно, щоб у мене забрали Матвія? – дивувалася Аліса.
– А я казала тобі, щоб ти віддала Матвія мені й сама йшла працювати! – раптом заявила мати. – Зрозуміло ж, що непрацююча жінка з дитиною викликає підозри!
– Мамо, ну про що ти взагалі?! Кому яке до цього діло?
– Ось бачиш – є, виявляється! А що Володимир сказав?
– Сказав, що в нього до мене серйозна розмова. Обіцяв зайти, як повернеться з відрядження.
– Я теж прийду! Хочу знати, що у вас там відбувається!
Заперечувати Аліса не стала. Можливо, їй знадобиться підтримка, а хто, крім матері, її підтримає? Віталія в це вона вплутувати не хотіла – проблеми з її минулого його стосуватися не повинні.
Утім, Віталія все-таки довелося залучити. Дорослі вирішили, що дитина при їхній розмові бути присутньою не повинна, і не придумали нічого кращого, як відправити її гуляти з вітчимом.
Матвій із радістю погодився, чим явно зачепив почуття справжнього батька, який проводив їх ревнивим поглядом.
– Так от, Володю, я і пропоную забрати Матвія до себе, – не чекаючи заяви колишнього зятя, сказала Євгенія Сергіївна. – А то ти бачиш, що коїться – опіка ходить, не дай Боже, заберуть Матвія в дитбудинок!
– Євгеніє Сергіївно, – поморщився Володимир. – Ну що ви з себе тут вдаєте?.. Це ж ви в опіку скаргу написали.
І не треба зараз брехати – я все дізнався за невелику винагороду. Аліса-то мені пред’явила претензії, а я точно знаю, що ні до чого.
– Мамо?! – Аліса здивовано подивилася на матір. – Ти з глузду з’їхала?! Навіщо?!
– Тому, що онукові буде краще з рідною бабусею, а не з цим твоїм Віталієм! Тобі ж до сина діла немає – все за коханцем стежиш!
– Мамо, та що ти кажеш? Ні за ким я не стежу! Ми дружно живемо, одне про одного піклуємося…
– Дбаєте як же?! Віталія тільки гроші турбують, а Володимир їх, між іншим, дає на Матвія, а не на твого коханця! Ось я розпоряджуся коштами, як слід – не ображу онука…
– Так це все через гроші?! – несподівано розреготався Володимир. – Ну ви даєте, Євгеніє Сергіївно!Змушений вас засмутити – для цього й розмову затіяв. Ще думав – навіщо ви нам тут? А виявляється, ви просто необхідні!Спеціально для сайту Stories
– Володю, що сталося? – злякано запитала Аліса.
– Нічого страшного – просто я більше не платитиму тобі такі великі аліменти. Я одружуюся, і моїй дружині не подобається, що сімейні гроші йдуть кудись у такій кількості…
– Взагалі-то, ти зобов’язаний платити аліменти! – взвилася Євгенія Сергіївна.
– Звичайно! Тільки не суму, що перевищує дві середні зарплати по місту, – незворушно відповів Володимир. – Зауваж! – звернувся він до Аліси. – Я, як порядна людина, попереджаю тебе заздалегідь.
Сина я утримувати зобов’язаний, а тебе – ні. Тим паче, що в тебе є Віталій – він має забезпечувати сім’ю.
– А я тобі казала, щоб ти гнала цього Віталія в шию! – накинулася на доньку Євгенія Сергіївна. – Володю, може, ти подумаєш ще?..
Ну, помилилася Аліска… – благально звернулася вона до колишнього зятя.
– Мамо, припини! Нічого я не помилилася!
– Нічого тут думати, – відрізав Володимир. – Про Віталія я так, згадав просто, а головне, що в мене нова сім’я, гроші від якої я відривати не маю наміру.
– Ми в суд підемо! – підняла підборіддя колишня теща. – Ти зобов’язаний чверть зарплати на дитину платити!
– Так, будь ласка! Якщо по-хорошому домовлятися не хочете! Але врахуйте – нічого ви не доб’єтеся.Спеціально для сайту Stories
Володимир пішов. Аліса була приголомшена цією новиною і не відразу звернула увагу на голосіння матері.
– Мамо, може, потрібно було дізнатися, скільки Володя хотів платити? – отямилася нарешті Аліса.
– Нічого там дізнаватися – буде все за законом! Він ще пошкодує!
На подив Євгенії Сергіївни, суд призначив суму аліментів, що дорівнює двом прожитковим мінімумам , мотивувавши це саме тим, що у Володимира надто висока зарплата, і чверть від неї – для аліментів надмірно.
Аліса, звісно, засмутилася, але виконувати прохання матері і заявляти, що до цього Володимир грошей не давав, не стала. Совісті не вистачило.
Через кілька місяців Володимир одружився і переїхав в інше місто. Із сином він зустрічається дуже рідко, але аліменти платить справно.
Аліса влаштувалася на роботу на півставки, щоб все-таки приділяти більше часу Матвію, адже Євгенія Сергіївна онуком погоджується займатися з великим небажанням.Спеціально для сайту Stories
