У 18 років познайомився з дівчиною: їй 15 років, красива, фігура супер, працьовита. Єдиний недолік – відстань. Спочатку я їздив до неї, забиваючи на навчання, потім ледве як закривав хвости.
Це і стосунками не можна було назвати – раз на тиждень бачитися, але я закохався до нестями, як напевно, люблять своїх дітей. Я сам не міг повірити щастю, яке раптово впало на мене.
Хотів усе життя прожити з цією дівчиною, дітей хотів із нею виховувати і таке інше. Став відчувати себе одруженим. Одного разу я дізнався, що вона поцілувалася з якимось хлопцем. Я пробачив. Потім ще раз, теж пробачив.
Я дуже сильно став ревнувати її до всіх. Я не міг приїжджати три місяці, за цей час вона пропадала, не відповідала на дзвінки, не перебувала ночами вдома. Загалом, гуляла від душі.
Я їй пояснив, що такі стосунки мені не потрібні, і ми нібито розійшлися. Я говорив: приїду – почнемо заново, зв’язок із нею підтримував. Приїжджаю влітку, скучив за нею дуже. Зустрів, сказав, що не зміг пробачити її зради.
Боляче було це говорити, аж до тремтіння. Все це я говорив зі сльозами на очах, їй в обличчя. Вона не відпустила мене, поцілувала… Наступного дня ми гуляли і все було ніби добре, ніби забулося.
Приїжджаю назад додому, дзвонить знайомий, каже, що дружить із нею, і я вліз у їхні стосунки. Я весь на нервах, обіцяв йому пику натовкти, але в підсумку я заспокоївся, і ми з ним нормально поговорили.
Я йому сказав: “Бережи її” і все, а їй усіляких гидот наговорив. Не спілкувалися ми з нею після цього місяців шість. Ці півроку я глушив своє горе, як міг: замкнувся в собі, курив, пив і по дурості з даху ледь не стрибнув.
На навчання забив, потім почав потихеньку відновлюватися. Назад пішов на тренування, за навчання взявся. Почав звертати увагу на інших дівчат, у підсумку став зустрічатися спочатку з однією, потім з іншою.
Все було не те. Я шукав кохання. Таке ж сильне, як було, таке ж чисте. Розчарувався в житті дуже сильно. Через деякий час лайкаю їй аватарку, і вона пише, що хоче повернути все і так далі.
Я кажу, що ніяк, між нами все закінчилося, хоча в душі дуже хочу все повернути. Вона пропонує зустрітися. Я привожу її додому. Розмовляли, фотографії дивилися, танцювали і все якось закрутилося…
Загалом, хочу повернути цю дівчину, але як? Усі дивитимуться на мене з нею і стібатимуться, мовляв, як я їй усе пробачив. Забути її я не можу, вже пробував, без неї і з нею не можу.
Я вірю, що вона мене любить, дуже любить, вона плакала, вибачалася. Але я не можу зрозуміти, як можна любити так сильно і при цьому бути з іншими? Найсумніше, що заново ці стосунки не почати.
