Я так вважаю, якщо син не дзвонить, значить в нього все гаразд

Кажуть, що перша жінка від Бога, друга від людей, в третя від самого чорта. Та я не згодна з цим.

Я часто бачу історії і розповіді про те, я свекруха і невістка не можуть поділити щось. А що ділити, чоловіка?

Та хіба вони конкуренти? Як можна ділити сина з його жінкою, чи чоловіка з мамою? Я так вважаю, якщо син не дзвонить, значить в нього все гаразд.

А якщо все гаразд, то і материнське серце на місці. Разом з тим, я не переламаюсь, якщо сама подзвоню, і не сину, а невістці.

Він завжди на роботі, завжди працює, а вона має трішки більше часу, тому я питаю в неї як справи, чи все гаразд.

Сини вони такі, все в них добре, нічого їм не треба. А від невістки можна і про здоров’я сина дізнатися, і про те як справи в нього.

Я спершу теж свою невістку не полюбила, дурна була. А як захворіла, вона мені каже: “Мамо, як ви, чи щось треба може”.

Мене після таких слів наче теплим чимось накрило, і так добре на душі стало, так приємно, наче дійсно до мене рідна дитина звертається, а не жінка, яка в мене сина забрала.

З тих пір я ніколи і слова поганого, адже розумію, що комусь невістка в горлі кістка, для мене вона дорога і любима. Не буде її, буде інша, не факт що краща.

Іноді дивлюся на подруг і родичів і розумію, що чужа жінка рідною ніколи не стане, а на свою дивлюся і думаю – яка ж вона чужа, вона моя, донечка рідна.

You cannot copy content of this page