Учора я повертався з роботи, відпрацювавши дві важкі зміни поспіль. Хотілося скоріше прийти додому і розслабитися перед телевізором. Тут приходить СМС від дружини, щоб я забрав доньку з танців
Я хотів було написати, що, мовляв, мені не по дорозі, але зрозумів, що грошей на рахунку немає. Гаразд, думаю, краще зараз пройдуся за донькою, так і бути, зате дружина на вихідні охочіше на риболовлю відпустить.
Загалом, іду я з дочкою, вона розповідає про свої заняття, і раптом запитала, чому я такий сумний. Я їй чесно пояснив, мовляв, яка посмішка може бути після другої зміни, втомлююся, хочеться відпочити, а не думати про такі дрібниці.
І тут донька мене здивувала, заявив, що посмішка і чудеса творить. Їй сім років. Начебто малятко зовсім, а від її посмішки і мені справді стало легше. Але задумався я над тим, що дитина мене похмурим назвала.
Адже якщо я їй здаюся таким, то що там моя дружина вже надумала собі. Донька ніби почула мої думки і сказала, що мама теж втомлюється – щодня то прання, то кухня, то прибирання. У неї від нас вихідних і зовсім немає.
Думаю, ось це я бездушний пень. Дійсно дружина моя щодня вдома набігається, сил до вечора немає, а тут я приходжу ще з роботи зі своїми “подай і принеси”. Коли востаннє слово добре говорив – одному богу відомо.
Вирішив здивувати приємно кохану. Купили з донькою тортик, квіти, повернулися додому. Дружина відчинила двері, видно, що втомлена, куточки очей донизу дивляться, думаю, ось довів дружину.
Вручив подарунки і вона, як квітка розцвіла. Дружина посміхнулася, ласкаво подивилася на мене – усю втому ніби рукою зняло. Задумав свято влаштувати своїм дівчаткам. Був у нас ніби День сім’ї.
Дякували один одному за все, обіймалися, говорили про всяке-різне і дуже багато посміхалися. І моя донька мала рацію: усмішка справді чудеса творить. Енергії стільки з’явилося, бажання жити й кохати з новою силою
