Відчуваю себе поганою людиною. Кажуть, що до дітей треба ставитися з позиції дорослого, з розумінням, але сил моїх не має. Я терпіти не можу дочку своєї подруги. Це якесь пекельне дівчисько.
Зі своєю подругою я з дитинства нерозлучна, але її дочку сприймаю вкрай важко. Почалося все з дрібниць. Інколи подруга залишала свою дочку на мене. Якось я помітила, що дівчинка дуже хитра та лицемірна.
Моя дочка завжди охоче ділилася іграшками, а от дочка подруги не просто відбирала чуже, але й ховала, а потім злобно посміхалася, спостерігаючи, як інша дитина заливається сльозами в пошуках пропажі.
Ще одна риса дівчинки, яка мене дратує, це її постійні спроби самоствердитися за рахунок моєї дитини. Ми з чоловіком намагаємося купувати Варі сучасні іграшки. Проте кожен візит моєї подруги в гості супроводжується неприємними коментарями її дочки.
Я не можу заборонити своїй дитині спілкуватися з дочкою моєї подруги, адже ми постійно разом. Але за цей час мені набридли постійні приниження моєї дитини, обмани, лицемірство і підлість з боку цього дівчиська.
За всі роки спілкування дівчаток я не пригадую випадку, щоб вона говорила якісь добрі слова, хвалила або підтримувала мою донечку. Якось дівчата гралися в нас вдома, коли дочка моєї подруги раптово пішла додому.
Я спитала дочку, що трапилося. Вона відповіла, що вони посварилися, і почали плюватися одна в одну. Пізніше маленький демон сказав своїй мамі, що вона просто, а моя дочка в неї плюнула.
Я з чоловіком весь вечір обговорювала ситуацію. Він схиляється до того, щоб припинити спілкування з тією сім’єю. Я ж поки сумніваюся. Хоча спроби поговорити з моєю подругою успіхом не увінчалися.
Вона вірить своїй донці і крапка. Мене ж уже пересмикує від одного звуку голосу дівчинки. Ось так через маленьку зіпсовану дитину мої довгі, теплі, близькі стосунки з чудовою, чуйною людиною виявилися буквально на волосині. Боюся, що це кінець багаторічної дружби.
