На момент цієї історії ми були разом уже два роки. Планували дітей, купівлю нової машини, мріяли про кішечку та собаку. Ідеальна пара, чи не так? Жили душа в душу, хоч друзі іноді дивувалися, як ми взагалі зійшлися.
Коханий мій тихий і спокійний, а я дуже запальна. Характери у нас були справді полярні, але це зовсім не заважало прожити разом досить довгий час. Загальні друзі дивувалися, як ми все ж таки вирішили одружитися.
А раптом з’ясується, що ми зовсім не підходимо один одному? Що станеться з моїм чоловіком, якщо я більше не кохатиму його? Зрозумію, що надзвичайно спокійний хлопець мені не до вподоби?
Або ж, навпаки, він схаменеться і захоче бачити поруч із собою більш домашню дівчину? Загальні знайомі лише додали олії у вогонь, що й породило певні сумніви в моїй голові.
Я раніше завжди давала відсіч усім, хто хоч на секунду засумнівався б у правдивості нашого кохання. Але численні домисли друзів збили мене з пантелику. Я згадала, що коханий останнім часом став більш потайливим.
Невже в нього з’явився на боці хтось? Приводом для страху стала неприємна ситуація. Раніше ми багато часу проводила разом, але того вечора чоловік кудись терміново пішов.
Я намагалася з’ясувати, куди поспішає коханий, але він максимально швидко зібрався і пішов. Повернувшись через кілька годин, коханий був дуже похмурий і небалакучий.
Я спробувала дізнатися, що сталося, але той не побажав розмовляти. Я образилася через таку поведінку коханого і перестала спілкуватися з ним. Наступного ранку він зрозумів, що був неправий, і подарував букет тюльпанів.
Мені сказав, що на роботі стався аврал, шеф зателефонував і терміново викликав до офісу. Тоді я повірила словам коханого. Але проблеми на його роботі не припинялися.
Він затримувався в офісі і повертався додому пізніше, ніж звичайно. Мені, як і належить, нічого до пуття не говорив. Якось тільки ляпнув трохи про те, що зараз усі так працюють.
Я намагалася тримати себе в руках, але одного вечора випадково побачила колегу коханого. Ми привіталися, і я запитала, чому ж він так рано пішов із офісу. Виявилося, що коханий не сидить в офісі і перший йде після роботи.
Загалом в них на роботі ніякої катастрофи немає, а в кінці місяці обіцяють премії. Я була у нестямі, коли зрозуміла, що весь цей час їй брехав. Я же була впевнена, що мені зраджують.
Почувши, що одного дня коханий повинен залишитися вдома, я вирішила зробити так само. Я вважала, що він точно приведе додому коханку, інакше й не могло бути. Вінн розмовляв з кимось телефоном і сказав, що чекатиме вдома.
Я планувала сховатися десь, а в момент істини влаштувати голубкам неприємний сюрприз. Я розуміла, що ризикую. Мене могли розкрити раніше і щось збрехати. Коханий також міг знайти мою схованку, і тоді все пропаде.
Я залізла під ліжко і причаїлася. У двері постукали. Я почула тихі кроки, тиху розмову, а потім плач… Я не на жарт перелякалася, коли усвідомила, що плаче мій коханий. Що ж могло статися?
Чоловік розповідав своєму старшому братові, що нещодавно у нього виявили незрозумілу хворобу. Знайшли випадково коли він проходив щорічне обстеження. Він плакав, казав, що боїться розповісти про діагноз мені.
Брат намагався заспокоїти мого коханого, але він не припиняв плакати. Від страху я заплакала, обережно прикриваючи рота рукою. Брат чоловіка пішов, а мене коханий помітив, коли я швидко вибралася з-під ліжка.
Він хотів щось сказати, але я не стала слухати. Просто підбігла до нього і міцно обійняла. Коханий знову дав волю сльозам, адже життя з такою таємницею не давало йому спокою. Він ніяк не міг знайти сили, щоб зізнатися.
Я ж не почала його журити за всі недомовки, тільки пообіцяла, що завжди буду поруч. Я вчасно підставила коханому своє надійне плече і в сумній ситуації довела, що разом ми вистоїмо навіть у таку важку годину.
Тривалі походи по лікарям, обстеження, рекомендації фахівців не злякали мене. Вона попросила коханого лише, щоб ми були чесні один з одним. Поки тривало важке лікування, я завжди була поряд.
На щастя зараз ми живемо у власному будинку. Часто вранці гуляємо з маленькою донечкою. Коханий ще виглядає досить блідим після хвороби, але головне, що ми є один в одного.
