Донька навчається у третьому класі та постійно переживає з приводу найменшої невдачі у школі. Вона дуже недовірлива, довго сидить з домашнім завданням, постійно боїться, що отримає погані оцінки.
Я як вмію намагаюся її заспокоїти, допомагаю з навчанням, пояснюю, що погані оцінки бувають у всіх, але марно. Вона все одно дуже зациклена на своїх результатах і дуже переймається будь-якою невдачею.
Відчуваю свою провину в цьому. Коли готувала доньку до школи, завжди наголошувала, як важливо добре вчитися, все встигати, і думаю, у неї оселився ще тоді страх, що вона не впорається з навчанням і не виправдає моїх надій.
Ще й чоловік підлив олії у вогонь, сказавши тоді: «Вчись добре, щоб нам за тебе не було соромно». І зараз за кожну хорошу оцінку він її заохочує якимсь подарунком, хвалить, а якщо вона щось не вивчила, то не лає.
А що ще гірше, показує, як він незадоволений нею. Від цього донька ще більше нервує і сидить допізна за уроками. Я йому багато разів робила зауваження, казала, що мені потрібна здорова дитина, а не хворий відмінник.
Але чоловік тільки ображається і каже, що нічого не розумію. Тепер я сама намагаюся достукатися до дочки, кажу, що погана оцінка — це не катастрофа, а просто попередження бути уважнішою, не нервувати і не боятися.
Відвела їй час для уроків, якщо вона не встигла все зробити, все одно відправляю її погуляти та відволіктися від навчання. Останнім часом постала ще одна проблема.
Я знаю, що вона вдома вчила і знає урок, а відповісти в школі іноді не може, каже, що забула. Я думаю, що вона просто нервує заздалегідь, щоб не поставили погану оцінку і тому не може зосередитись.
Почекаю до канікул, може, за літо вона підросте і змінить своє ставлення до навчання, а якщо ні, то доведеться, як радить вчителька, звернутися до дитячого психолога.
