Минулого тижня, мене, маму з маленькою дитиною, особисто розважало аж чотири людини. Насміялася так, що досі згадую і стає весело. Виступали в мене в коридорі троє дітей колишнього чоловіка і колишня його теща. Можете в таке повірити? І я б раніше не змогла, а вийшло саме так.
Чоловік не був щасливий у шлюбі. Одружившись, коли обом було по 25 років, він розраховував на серйозні, зрілі стосунки двох дорослих людей. Дехто досі вірить у нісенітницю, що характер людини якось коригується залежно від її віку, наївні. Спершу, так, усе було досить непогано.
Молоді й перспективні, пара взялися за облаштування свого особистого та професійного життя. Чоловік уже працював в непоганому офісі, щоправда, на правах звичайного співробітника. Він не був начальником, але міг замовити слівце за дружину, яку незабаром теж працевлаштували на те ж місце.
Пропрацювавши разом деякий час, сім’я починає замислюватися про дітей. Мій чоловік поспішати не хотів, а ось його дружина дотримувалася іншої думки. Вже тоді вона часто спілкувалася про це з мамою, а та дає їй поради чи навіть настанови щодо великої та дружної сім’ї.
Як би там не було, через рік-два вони стали щасливими батьками. Чоловіка підвищили по службі, а його дружина пішла в декрет. Але це був тільки початок. На черговій із сімейних розмов його дружина зізналася, що їй не подобається працювати.
Не подобається бути з іншими людьми, слухатися вказівок начальника. Тому вона б воліла залишатися вдома. Чоловік же вже не просто співробітник, а ще й перспективний. Хто зберігатиме сімейне вогнище? Серйозно подумавши, через кілька днів він погодився. Грошей вистачає і на них двох, і на дитину.
Навіть на тещу, яку він став бачити у своїй квартирі підозріло часто. Друга вагітність не змусила себе довго чекати. Мама була щаслива, а батько не розумів, як так вийшло. Тепер уже доведеться економити на всьому і подовгу залишатися на роботі. Та ще й дружина перетворилася на дитину.
Уже доросла жінка, а стала якоюсь інфантильною, в іграшки грає сама з собою… Коли мій чоловік дізнався про третю вагітність дружини, з горя не знав, що робити. Йому вже давно не давали підвищення, грошей не вистачало. Натомість дружина і теща були у нестямі від радості.
Дружина взагалі ним не цікавилася, тільки дітьми. Приходячи додому, він почувався в дитячому садочку з чужими дітьми і незнайомою йому нянечкою. Десь у цей період ми й познайомилися. Досить скоро почалися стосунки. Я бачила, як чоловік у затертому піджаку ставав щасливішим.
І з кожним днем ми бачилися довше. Його до мене тягнуло, а вдома він був не потрібен. Може, тільки його кредитна картка, та й усе. Ми з ним одружилися, коли я була вже на третьому місяці вагітності. Зізнатися чесно, так вийшло. Ми цього не планували. Та ще й з огляду на минуле чоловіка…
Але що поробиш. Спершу я побоювалася, що стану такою ж, як і його колишня, але ні, я навіть не надто погладшала після пологів. Мабуть, у кожного своя схильність, але потім почався кошмар. Його колишня дружина зі своєю матусею зрозуміли, що розлучення було не жартом і вирішили діяти.
Через день до нас приходила одна з них із дитиною на руках, щоб поговорити з моїм чоловікм. Мовляв, щось там по господарству не те сталося, або до неї дзвонив його співробітник, колишній друг, однокласник та інша маячня. Мене це дратувало, але зробити я нічого не могла.
Вони буквально прикривалися дітьми. У якийсь момент мій чоловік просто запросив мене в кафе за рогом і з сумним виглядом заявив, що хоче йти. Що його колишня не справляється, а в мене сильний характер і тільки одна його дитина. Він її не любить, але є поняття обов’язку.
Що завжди пам’ятатиме про мене, звісно, платитиме аліменти, допомагатиме тощо. Усе вирішено, і змінити нічого не вдасться. Для мене це було шоком. Я плакала, істерила, просила, але він пішов. Добре, що я не залежала від чоловіка, сама заробляла, і це питання мене не надто турбувало.
Відсутність чоловіка, дитина. Однак життя тривало, все якось пішло своєю чергою, і я зрозуміла, що цілком справляюся і сама. Колишній, до речі, вже через півроку перестав платити мені аліменти, але я навіть не ображаюся. У нього три дитини, не рахуючи дружини. Гроші йому точно знадобляться.
В мене є подруги з дітьми, тож візочків, речей і цінних порад є навіть у надлишку. Я не погана собою, тож життя на цьому не закінчилося. Прийшла, значить, до мене мама колишньої дружини мого колишнього чоловіка. Ну і діточок теж привела із собою. Кричала, кричала. Волосся на собі рвала.
Я перші 15 хвилин навіть не зрозуміла, чого вона хоче. Як виявилося пізніше, вона вимагала негайно припинити дзвонити моєму колишньому чоловіку і не лізти в їхнє життя. У них же тільки все налагодилося! Як мені, такій безчесній, яка нагуляла дитину, не соромно надзвонювати одруженому чоловікові?!
Мало я принесла біди і горя, так ще ж хочу. Я навіть не реагувала. Але потім, коли мені цей цирк остаточно набрид, просто прогнала жінку і навіть діточок із порога. Я мовчала, а вона втомилася кричати, тож усе вийшло само собою. Як же добре, що я не спілкувалася з чоловіком останніх місяців сім, а то й вісім.
Совість абсолютно не мучитиме. Знаєте, я навіть не ображаюся. У мене є наймиліша дитина, перспективи і впевненість у завтрашньому дні, а ці люди нехай роблять, що хочуть. Аби тільки не лізли до мене і до моєї дитини.
