“Вчора я розлучилася з чоловіком. І хочу заявити, що це було найправильнішим моїм рішенням за все життя. Ніколи я ще не відчувала себе такою щасливою! Після 20 років ув’язнення в золотій клітці, розлучення стало просто ковтком свіжого повітря … “- ось таке захоплене повідомлення отримала я на днях від подруги.
Сказати, що подруга сильно мене здивувала, – нічого не сказати. Хоч спілкувалися ми не так часто, як хотілося б, а все ж були дуже близькі.
Так багато, як я, про її шлюб не знала навіть її матінка. І, до речі, напевно, тому вона так сильно і засмутилася, почувши таку новину. Вже вона-то думала, що донька влаштована, щаслива. А в підсумку ось як все обернулося …
Та що там матінка, всі родичі разом накинулися на бідолаху, як тільки та сповістила їх про свою радісну подію. Говорили, мовляв, з розуму вижила, криза яка напала, пройде – та й заспокоїться. Як же так можна від такого завидного красеня йти та з палацу такого з’їжджати?
А будинок у них, треба сказати, і справді був шикарний. Його і будинком-то звичайним назвати важко, палац палацом. Ще й дві машини на сім’ю дорогущі.
Ось тільки сім’я їх складалася не тільки з них двох і дітей, а ще з цілого натовпу родичів з боку чоловіка, які відразу ж оселилися разом з ними в тому самому будинку.
Подруга ж моя за ці роки з дружини перетворилася в безкоштовну домробітницю. То одній приготуй сніданок, то у другого прибери в спальні, то третього обслужи.
У всьому цьому величезному домі вона одна як бджілка днями і ночами працювала не покладаючи рук. А при цьому ще й двох дітей встигала сама виховувати (батьку-то немає коли, той вічно зайнятий) і заробляти не забувала до того ж. А родичі її і не знали нічого, тому й не розуміли …
