Якось був такий випадок: мама спала, а сестра плакала, я подумала, що вона хоче їсти

Мені 13 років. Маю молодшу сестру, їй 7 років. Несправедливе ставлення до мене почалося з народження моєї сестрички.

Сестричку я дуже чекала, у віці 6 років я дуже любила дітей. Я думала, що буде круто, якщо матиму власну ляльку.

Але виявилося все не так казково та чудово. Як народилася моя сестричка, то я стала для батьків не маленькою 6-річною дитиною, а перетворилася на раба, яка мала складати речі дитини, а коли малюк заплаче, то я її повинна була заспокоїти.

Так ще, коли сестричка була зовсім маленькою, мама постійно кудись йшла, і я мала стежити за дитиною. Якось був такий випадок: мама спала, а сестра плакала, я подумала, що вона хоче їсти почала її годувати з пляшечки.

Мама мені не дозволяла її годувати, хоча сама вляглася і спала. Потім мама прокинулася і набила мене. Зараз ситуація ще гірша!

Сестричка жахливий алергік, і тому мама не дозволяє їй їсти будь-яку гидоту навіть морозиво, ну і відповідно страждаю я.

Сестричка, як ви здогадалися, виросла не самостійною, хоча їй вже 7 років. Вона нічого не вміє робити, крім цього вона жахлива плакса, всіх дітей у дворі б’є, обзивається, з дорослими людьми звертається на «ти», дуже нахабна, нікого не слухає, ображає бабусю і мене.

Мама та тато давно мене не люблять, за всі провини сестри одержую я. Якщо вона заплаче, то винна я.

У всьому і завжди винна я. Я не можу так жити до повноліття ще стільки років. Але я не можу так жити ще 5 років. Щовечора я плачу, а потім отримую на горіхи, бо ж мамі важче, а я тут нюні розпускаю.

You cannot copy content of this page