Ми одружилися з моїм колишнім чоловіком, мені тоді тільки 18 було, йому 20, дійсно молоді ще.
Все починалося як в казці, кохання і романтика. Він дуже кохав мене, мені так здавалося у всякому разі. У мене до нього нікого і не було.
Він теж казав, що я перша. Кажуть що перше кохання дуже сильне і важко проходить. Та вийшло так, що всі ці роки ми не мали змоги зачати дитину, як би ми не старалися, лікувалися, не виходило.
9 років марних старань. А після цього чоловік зустрів свою колишню. Мене він переконував, що колись її сильно кохав, що вона для нього була всім.
Хоча до цього запевняв що я перша. Вони розійшлися тому, що його батьки були проти цієї жінки. Чоловік запевнив мене, що вони просто поговорили і все, посміялися з старого.
Та після цього випадку я побачила як холодно він став до мене відноситися, а в один прекрасний день я взагалі побачила, що вона сідає до нього в машину.
Він побачив мене, і знав що я бачила їх, та промовчав, не взяв телефон і не подзвонив сам, просто поїхав, зробивши вигляд що так треба.
Ну а потім, через деякий час я побачила у чоловіка на телефоні те, що вони часто спілкуються по відеозв’язку. По 3-5 разів на день. Тобто він реально хотів її бачити.
Та я знову пробачила цю виходку. Якось він був в душі, ми вже мали лягати спати, дивлюся, а вона йому телефонує, я і взяла телефон, спитала що вона з нього хоче, чого їй треба. Вона сказала щось невнятне і вимкнулася.
Я зібрала речі і вирішила піти від чоловіка. Пройшов час і чоловік почав мені надзвонювати, питати де я і що, мені це почало набридати. Та і крім того, я любила його досі.
Він розплакався, казав як хоче дітей, казав що йому важко без мене. Ну і врешті ми знову з’їхалися. Цей рік прийшов для мене дуже важко.
Він то кричав що хоче розлучитися, то на колінах повзав і казав, що без мене пропаде. Зараз мені треба прийняти остаточне рішення, а я не знаю.
