В мене з мамою завжди були чудові стосунки: і в ранньому дитинстві, і в школі, і в інституті. Важко згадати якісь наші сварки. Ми і книжки однакові читали, і фільми дивилися, і варення варили, і в будинку бабусі ремонт робили.
Я сумую за тими часами, адже мама тоді була іншою. Вона не могла сидіти на місці, у ній було стільки енергії! Її усі цінували, особливо на роботі. Адже знали, що вона перфекціоністка, яка ненавидить, коли щось зроблено погано.
Вона розлучилася з моїм батьком, але потім знову вийшла заміж. У новому шлюбі народилася моя молодша сестра. Мама встигала і за донькою дивитися, і курси з бухобліку проходити.
Не дивно, що невдовзі після декрету її підвищили, відправляли навіть за кордон. Я нею страшенно пишався. Потім на роботі почалися проблеми, грошей поменшало, мама стала нервовою, постійно працювала.
Потім були конфлікти з вітчимом, а незабаром і зовсім пішов із сім’ї. Мама стала ще похмурішою, її компанія закрилася, на новому місці роботи справи не ладналися. Дочка після школи поїхала до іншого міста, я теж жив далеко.
Мама працювала дистанційно, але така “зручна” робота їй на користь не пішла, вона занедужала, почала скаржитися на самопочуття. А потім почала нарікати на те, що ми її покинули, що не цікавимося її життям.
Мамі лише 55 років, але я її не впізнаю. В ній зник колишній вогник життя, вона забула про всі свої захоплення. Розмови зводяться до скарг на все поспіль, а також до розпитувань про мої справи.
Вона дає багато порад та хвилюється, що в мене не надто перспективна робота. І навіть натякає, що дружину мені слід було б знайти кращу, але якщо є дитина, то вже нічого не вдієш…
Після кожного приїзду я відчуваю якусь провину. Докоряю собі, що не можу приїжджати частіше, що не можу придбати їй квартиру по сусідству. Якось запропонував їй розвіятися, хотів купити путівку на курорт.
Вона ж лише образилася. Заявила, що мені аби її кудись відправити подалі. Ось і виходить, що їй нічого не цікаво, нічого не потрібно, нічого не важливо.
Зате після роботи вона сідає перед телевізором і дивиться якісь безглузді передачі до пізньої ночі. Не можу зрозуміти, як людина з її освітою, досвідом та перфекціонізмом може на це витрачати своє життя
