Батьки колишнього чоловіка ніколи не ставилися до мене з належною повагою. Їм здавалося, що для їхнього сина я недостатньо хороша. Але якщо його батько ще намагався якось завуалювати свою неприязнь, то мати відкритим текстом заявляла, що мій чоловік міг би знайти собі більш вигідну партію.
Звичайно, чоловік намагався за мене заступитися і всіляко відстоював свій вибір. Але коли колишня свекруха діставала з рукава головний козир (згадувала про те, що ми живемо в її квартирі), чоловік відразу ж стихав і відступав.
При цьому варто відзначити, що, хоч ми і жили в її квартирі, вона отримувала за це гроші. Так, його мати здавала нам житло за нижчою ціною, ніж будь-який інший орендодавець. Але ж в цій квартирі жили не чужі люди, а її рідний син!
Було б як мінімум дивно вимагати від нас виплати більшої суми, з огляду на це. До того ж вона сама запропонувала нам такий варіант житла, дізнавшись, що я перебуваю на третьому місяці вагітності …
Перші два роки після народження дитини свекруха не так часто влаштовувала скандали. У той час вона не могла натішитися онукові, а тому і її ненависть до мене трохи притихла. Однак це було лише затишшя перед бурею …
Коли нашому синові Назару виповнилося 3 рочки, свекруха вирішила, що відтепер зобов’язана приймати більше участі в його вихованні. Оскільки нам, за її словами, не під силу самостійно виростити гідного члена суспільства.
Відносини з чоловіком тут же почали потихеньку погіршуватися, оскільки він був повністю згоден зі своєю матір’ю …
Вона почала все частіше заявлятися до нас додому без запрошення. А на будь-яке заперечення лише відповідала, що має на це право, адже це все-таки її житло.
А одного разу і зовсім забрала Назарчика до себе без попередження і сказала, що йому краще деякий час пожити з нею, а ми можемо його відвідувати в будь-який час. Тоді-то я і вирішила, що стара зовсім з розуму вижила, про що, власне, їй так прямо і сказала …
Чоловік, ясна річ, в черговий раз став на бік матері. І для мене це було останньою краплею. Вже що-що, а віднімати у мене рідного сина я не дозволю нікому!
В кінцевому рахунку мені нічого не залишалося, крім як подати на розлучення. Так я і зробила. А незабаром після цього забрала сина і з’їхала до своєї мами …
Минуло вже два роки після всієї цієї історії. За цей час ми відновили стосунки з колишнім чоловіком. Він зрозумів, що був неправий і не захотів залишати свого сина. Тож обрати, з ким спілкуватися, зі мною чи своєю матір’ю, йому було неважко.
