Вже і мені накипіло. От я просто не розумію. Приходить сьогодні невістка до нас в гості, ми чай з тортом приготували, 10 років спільного життя з чоловіком.
Ну наче відсвяткували, треба ще й поговорити, кістки перемити всім і все таке. Так ось.
В неї 2 сина, один в садку, інший в школі. В мене також 2 дітей, те ж саме, різниця між старшими дітьми у нас рік, між молодшими кілька місяців.
Так от, я довго терпіла обговорення нових реформ в дитячому харчуванні і скажу от що.
Прожитковий рівень і зарплати у нас майже однакові. Але от діти, та і ми, дорослі, відносимося до їжі по-різному.
Почалося все з обговорення того, що в садочку на смачно годують і дитина відмовляється їсти.
Якщо чесно, то я вперше так зірвалася, тому що мій, наприклад їсть, ще й вдома просить таке готувати. От чесно, покладу руку на серце, і я іноді готую дітям сосиски, грішу, що поробиш, та разом з тим, стараюся дивитися за їх харчуванням.
Компот з ягід жінці брата мого чоловіка надто кислий, а запіканка ніяка, бо не солодка.
Але ж подають її з йогуртом, то їй і йогурт не такий, бо він домашній, тобто із заквасок.
Словом, посварилися ми сильно, бо я задоволена дуже новим меню, багато що сама готую вдома, а їй простіше ковбасу купувати і чекати, що дитина з садка прийде напхана і не доведеться її годувати.
