Моя мама не надто багато часу приділяла мені у дитинстві. Через щільний робочий графік була змушена залишати мене у бабусі. І тільки коли мені виповнилося 13 років, ми стали жити так, як і належить рідним людям.
Для неї чистота була чи не першому місці. Особливо це чомусь стосувалося вікон. А коли я відмовлялася, починалися скарги. Доросла жінка мало не хапалася за груди і говорила, як їй погано.
Мовляв, я їй зовсім не допомагаю, всім на неї начхати. І я йшла за ганчірками. Таким чином жила у постійній боротьбі почуття провини та роздратування. З одного боку, хотіла виконувати непотрібну роботу.
З іншого боку, любов до матері не давала сказати статочного «ні». У 18 років твердо вирішила стати поганою господинею, і коли настав час, швидко з’їхала від матері. Але ні життя окремо, ні подальше заміжжя не зупиняло мати.
Та регулярно дзвонила мені та вимагала, щоб приїхала та прибрала квартиру. Коли я запропонувала викликати їй платну прибиральницю, мати сприйняла це чи не як образу. Як же так? Що то за дочка така, що не хоче допомогти?
Що далі, то рідше я відвідувала матір. Фінальною краплею став нічний дзвінок, коли мати почала ридати у слухавку про те, як їй погано. Я з чоловіком зірвалися з ліжка і на таксі поїхали через все місто, щоб зрозуміти, що трапилося.
Але двері нам відчинила заспана і здорова мати. Мабуть, після того, як вона виплакалася в трубку, одразу лягла спати. А я потім кілька днів не могла заспокоїтись. Минув якийсь час, і я поступово розмерзлася.
Намагалася зрозуміти свою матір. Чому вона поводиться так? Чому маніпуляція дитиною стала чи не єдиною мовою спілкування? А що, якщо моя мати тільки таким чином здатна звернутися до мене?
Що, якщо це її єдиний спосіб сказати «я тебе кохаю»? Я вирішила це перевірити. Я знову почала відвідувати матір. Брала з собою дітей і засиджувалась у гостях допізна. Було непросто.
Характер матері не переробиш. Але все ж таки був прогрес. А потім здоров’я матері дуже підкосилося. Потрібна була доглядальниця. Я жахнулася таким високим цінам. Адже мати була вже лежачою, і їй був потрібний догляд.
Тоді я залишила роботу і поїхала до матері доглядальницею. Нікого не влаштовувала ця ситуація. Чоловік був відверто проти, діти теж не були в захваті від пропажі мами, та й запал дочірнього кохання швидко вичерпався.
Я не була професійною доглядальницею. Мені було важко як фізично, і морально. Адже хоч би що робила, мати завжди була незадоволена. Вона бурчала та виливала на мене всі негативні емоції. Я була у розпачі.
Пробувши доглядальницею 8 місяців, я не витримала та привела професіонала. Мати, звичайно, дуже чинила опір. Адже це була чужа людина. Що це за дочка така, що не хоче доглядати рідну матір?
Не слухаючи її лайки, я повернулася додому. Не минуло й півроку, як мама почала самостійно ходити. Коли поруч із нею виявилася непідвладна їй людина, магія розвіялася, і вона почала одужувати.
Як пояснити це чудове зцілення? Але вже було все одно. Я так втомилася, що вже не могла і не хотіла думати про неї. Я пообіцяла собі більше не піддаватися її маніпуляціям.
