Коли я стала мамою, для мене настав період самообмеження та випрошування грошей у чоловіка. Доводилося просити на все: на дитину, на продукти, на колготки та все інше.
Звичайно, чоловік давай мені необхідні суми, але щоразу при цьому невдоволено нагадував, що треба заощаджувати. Не те щоб я тримала образу, але мені не подобалося таке становище.
Коли я вийшла на роботу, то спочатку зарплата була невелика. Довелося витратити багато сил, щоб начальство гідно оцінило мої старання. Коли моя зарплата стала трохи більшою, я домовилася з чоловіком, що частину залишатиму собі.
Той не заперечував, хоч і не втримався від чергової нотації щодо економії. Через рік мене підвищили, а ще за рік я стала начальником відділу. Зарплата стала вдвічі більшою, ніж у чоловіка, але вона не стала про це йому повідомляти.
Моєму чоловікові дуже важливо знати, що він головний годувальник у родині. Йому буде неприємно, якщо я зароблятиму більше. Так він почуватиметься непотрібним та марним. І розпочнуться сварки. Я вирішила вберегти його і від цього.
Сума відкладених грошей зростала, тож я відкрила рахунок у банку. Частина їх час від часу витрачала на одяг, білизна, косметика, салони — все те, в чому чоловік не розуміється і на що він із меншим бажанням давав би гроші.
Також я купувала якісніші продукти, ніж ті, що вони могли собі дозволити раніше. Чоловік цього теж не помічав. Все почало псуватися, коли одну з моїх брендових сумок побачила сестра чоловіка.
На відміну від свого брата вона зналася на таких речах. З цього моменту вона швидко оцінила вартість мого повсякденного гардероба та зробила висновок, що в мене є інший чоловік.
Все це вона розповіла моєму чоловікові, через що був великий скандал. Тоді мені довелося сказати правду, але це не допомогло. Коханий кричав, що йому доводиться носити лотки з їжею на роботу, заощаджувати на собі, поки я купую дорогі туфлі, сумки, косметику.
Я намагалася пояснити, що я купувала собі щось на власні кошти, тому що мені вистачило декрету. Коли я не могла навіть колготки собі купити без засудження, бо чоловік постійно твердив, що треба заощаджувати. Але ж гроші наші спільні.
Чоловік стояв на тому, що він заробляв і мав право знати, на що кошти витрачаються. Але від родини жодної копійки не приховував та ніколи не брехав. З тієї розмови минуло 2 тижні.
Чоловік переїхав до матері. Синові сказав, що бабусі потрібна допомога, тому його не буде якийсь час. Зі мною намагається не спілкуватися. Але я щиро дивуюся, за що на неї така образа. А головне, як бути далі?
