Не буду розповідати всю історію, але справа в тому, що 16 років разом, двоє дітей, багато різних ситуацій за плечима, і в горі і в радості, і тут зрада дружини.
Мені 37, я вважаю себе дуже хорошим батьком і чоловіком, і хоч в мене теж є коханка з якою ми більше 5 років, але дружину свою я не ображав ніколи , тому її зрада стала для мене ударом.
Та і коханка теж в такій же ситуації опинилася. Колись свого кохала до нестями, а потім він її зрадив.
Як я і казав разом з жінкою ми більше 16 років, і все було добре до пори до часу, мабуть натура в неї така вітряна, несерйозна.
Якось мені довелося поїхати у відрядження, в іншому місті я лишився на ночівлю в сестри, там і зустрів подругу родички, в яку закохався.
З тих пір так і живемо, я її навіть сюди перевіз, в наше місто, поближче. Якщо говорити щодо коханців наших половинок, то там взагалі все заплутано.
Коротше всі намагалися знайти собі там де тепліше, багатше і краще. Як результат всі нещасні, всі живуть в сім’ях і бігають на ліво.
Ніхто нікого не кохає, всі все знають. Я до чого, не варто і починати, бо скільки б коханок не було, краще не стане, всівони набридають, як і жінка. В чому сенс тоді взагалі?
