Познайомилися я з подругою, коли вона влаштувалася на роботу в нашу маленьку приватну компанію. Новенька співробітниця була вже не перший рік одружена, і в їхній родині росла чарівна донька.
Вона – дуже добра і чуйна, відразу влилася в наш колектив, але у свої стосунки з чоловіком подруга мало кого посвячувала. Товариші по службі не знали, як вони з чоловіком зустрілися і одружилися.
Раніше з нею ніхто не спілкувався і не був близько знайомий. Та й тепер ми стали подругами здебільшого по роботі, оскільки за межами компанії в неробочий час зустрічалися вкрай рідко.
Її чоловік завжди був проти наших посиденьок і корпоративів. Хоча всім колективом ми збиралися тільки у великі свята, вона повсюдно знаходила вагому причину, щоб пояснити свою відсутність.
Але ясно було одне: її жорстко контролює чоловік. Якщо на самому початку нашого спілкування їй ще вдавалося відпроситися ненадовго з нами “посидіти”, то згодом ми точно знали: її на застіллі не буде.
Їхня квартира була в сусідній будівлі, але затриматися на роботі подруга ніколи собі не дозволяла. За межами нашої компанії в неї близьких подруг теж не залишилося: ніхто до неї не заходив, щоб просто поговорити.
І від нашого колективу вона поступово віддалялася, поки взагалі з роботи не звільнилася. Для нас це здалося дивним, бо “зайвих” грошей у сім’ї не водилося, щоб позбутися ще однієї зарплати.
Ініціатором її звільнення, звісно ж, був її чоловік, але нам подруга все піднесла, наче це було її власне рішення. Виправдовувалася вона тим, що втомилася і захотіла зробити перерву, трохи відпочити.
Але в результаті її “відпустка” розтягнулася на сім років. За цей час подруга потрапила в абсолютну залежність від чоловіка і опинилася фінансово і психологічно під його повним контролем.
Коли я випадково зустріла її в місті, то ледь впізнала, так сильно вона змінилася і схудла. В очі кинулися її втомлений вигляд і потухлий погляд замість колишнього завзятого блиску.
Мені хотілося поспілкуватися, але вона на контакт не пішла. Пославшись на зайнятість, подруга не стала довго розмовляти, а одразу ж розпрощалася зі мною і побігла далі. Я розуміла, що в її житті дещо відбувається і щось її обтяжує.
Але сама вона не захотіла поділитися своїми проблемами, а ми з нею не настільки близькі, щоб я мала моральне право лізти до неї в душу. Сьогодні мені стало відомо, що вона пішла від чоловіка й подала на розлучення.
Не знаю, як їй вдалося вирватися з-під впливу чоловіка, адже аб’юзери так просто свою жертву не відпускають і намагаються до останнього її пригнічувати і знищувати психологічно.
Але найцікавіше: донька залишилася з чоловіка, адже квартира, в якій жила сім’я, належить йому. Можливо, таким чином він намагається продовжити маніпулювати дружиною, і в певному плані йому це вдається.
