Родинні історії

За всі 8 років від сім’ї моєї сестри нічого не було моїм батькам у відповідь, вони все сприймають як зрозуміле

Довго не наважувалася написати сюди. Моя історія не найжахливіша, але все одно важко. Справа у моїй старшій сестрі. Може, я егоїстка, може, черствий чоловік, не знаю, судити вам.

Я дуже люблю свою сестру та своїх батьків, не подумайте. Все почалося близько 8 років тому. Моя сестра зустрічалася рік з хлопцем, потім вони одружилися і відразу народилася моя племінниця.

Моїй сестрі було близько 20, мені 13, я мешкала з моїми батьками. З того моменту моїх батьків як підмінили, особливо маму – вона мало не кожен другий день у сестри вдома, забиралася у неї, готувала поїсти всій сім’ї, сиділа з дитиною.

Спочатку це було все зрозуміло, тому що сестра була дуже недосвідчена і чоловік її однолітка, їм було важко.

Коли через 3 роки народився мій племінник, ситуація не змінилася. Мама весь цей час знову-таки перебувала в них і завжди була з дітьми. Справа дійшла до того, що діти щовихідні були у нас, вдома накопичувалися іграшки та їхні фотографії.

Потім я закінчила школу, на мій випускний ніхто не прийшов, проте всіх цікавило, як у діток вилізли зубки або якусь іграшку їм подарувати.

Я переїхала до чужого міста за 300 км навчатися до університету. За 3 роки, які я тут живу, моя мама приїхала до мене в гості лише 3-4 рази, батько не був тут жодного разу.

Коли я приїжджаю додому, ніхто не питає мене про навчання, мій тато не знає навіть на якому курсі я навчаюсь. Удома немає жодної моєї фотографії, зате всюди фотографії онуків, про них вони знають все!

Моя мама постійно твердить, як складно моїй сестрі і що їй треба допомогти. Мама ходить їм готує, а вони на її їжу не звертають уваги та їдять у кафешках/ресторанчиках.

Удома валяється на підлозі ковбаса чи м’ясо, у дітей тисячі іграшок, а моя мама не може собі зайвого разу купити одяг. У мами проблеми із серцем, їй робили операцію.

Батько працював все життя на важкій роботі, а їм навіть немає «дякую» за підтримку від сестри та її чоловіка.

Мені дуже шкода батьків, але і я люблю сестру та племінників, я не знаю, як вчинити.Коли я була маленька, мене скрізь відпускали, коли хворіла, ніхто не знепритомнів.

Але тут просто вкотре голосно не заговори, коли у дітей маленький нежить. Племінниця ходить до школи, а мама досі її купає і трясеться над дітьми, а вони навіть можуть на неї обзиватись і сестра їм за це нічого не робить.

Сестра з чоловіком не вміють користуватись грошима, мама постійно їм давала гроші, затикати борги. Все одно в результаті вони влізли в ще більші борги, моя мама дає їм гроші, батько хоче продати квартиру (де вони живуть з мамою) і віддати їм гроші. Вони ніби збожеволіли!

Я все розумію, що підтримувати треба, але не настільки! Вони живуть їхнім життям, коли у відповідь на них вони тільки огризаються. Ніякої подяки і ніхто не цінує їхню працю.

Коли мама каже, що не може посидіти з дітьми або купити якусь ляльку, то сестра кидає просто трубку телефону, а діти можуть почати вередувати. У результаті кожен знову отримує своє.

Я намагалася поговорити з сестрою, але вона лише кричить у відповідь на мене. Я нікого не хочу образити чи втратити, але мені так важко дивитись на всю цю ситуацію.

Вони дуже часто дурять мою маму, кажуть одне, а потім це не роблять. А найприкріше, що свекруха моєї сестри вони більше поважають, слова поперек не скажуть, на машині возять, а моя мама як ішак виконує всяку брудну роботу за них.

Говорила з мамою, але вона все одно каже, як важко сестрі і що треба допомагати. За всі 8 років від сім’ї моєї сестри нічого не було моїм батькам у відповідь, вони все сприймають як зрозуміле.

Я намагаюся рідше приїжджати туди, мені некомфортно у власній родині, все крутиться навколо моїх племінників, я почуваюся як у божевільні.

Вам також має сподобатись...