Моя свекруха живе одна вже 15 років. З того часу, як ми з чоловіком переїхали, вона постійно телефонує йому і просить, щоб він зайшов до неї після роботи.
Недолік уваги до своєї персони вона компенсує тим, що постійно просить свого сина чимось допомогти їй у побуті, а я в цей час сумую вдома. Коли ми готувалися до весілля, ми обговорювали з чоловіком питання, де житимемо.
Він спочатку запропонував жити у будинку свекрухи. Після розлучення з чоловіком свекруха жила із сином у двоповерховому будинку. Але я наслухалася історій від подруг і вирішила, що краще жити окремо.
Таке рішення дозволили б уникнути низки конфліктних ситуацій. Як би там не було, свекруха на своїй території постійно вказувала мені, що і як робити в неї вдома. А я хотіла сама бути господиною у себе вдома, а не непроханим гостем.
Хоч мама чоловіка дивувалася, що я відмовилася від її пропозицію, ми таки переїхали на орендовану квартиру. Іноді ми разом навідувалися до свекрухи: батьків не можна забувати. Я була не проти допомогти їй та поспілкуватися.
Загалом у нас на відстані склалися дружні взаємини. Вся біда в тому, що квартира, в якій ми живемо, за 10 хвилин від будинку свекрухи. Так що кожен вечір після роботи коханий заходить до неї на чай та чимось допомогти.
І я б зрозуміла, якби свекруха сама не могла впоратися. Але іноді доходить до абсурду. То вона просить лампочку поміняти, то диван посунути, бо з вікна їй дме. Так тривало два місяці.
Потім я вирішила, що треба чоловіка просити робити щось по дому. Так він буде зайнятий і не зможе щодня ходити до мами. Через те, що він завжди там, у мене складається враження, що ми не подружжя, а співмешканці.
За фактом виходить, що він просто приходить, іноді навіть не вечеряє та лягає спати. А коли ми розділили обов’язки, він зрозумів, що мені теж нелегко поєднувати роботу та хатні справи.
Свекруха не ображена, до неї він все ще ходить тричі на тиждень. А ось учора вона зателефонувала і сказала, що їй дуже погано та вимагала, щоб він прийшов до неї. Тільки я знаю, що це неправда.
Кілька днів тому я її бачила в торговому центрі, вона була бадьорою і веселою, спілкувалася з подругою. Досі коханий їздить з роботи спочатку до мами, потім приходить додому.
Виходить, що я для нього нічого не значу, просто живу з ним як прислуга. А він вважає, що я не права і поводжуся егоїстично Але ж чи я не права? Як мені ставитися до того? Нехай вже до матінки переїде. Мені теж треба увага.
