Я маю маленьких онуків, яких я дуже люблю. Онучці вже шість років, а онукові ще навіть рік не виповнився. Кілька тижнів тому син привіз мені онуків і попросив за ними приглянути пару днів.
Після появи онучки я не часто відвідувала дітей. З невісткою у мене стосунки натягнуті, хоч і спілкуємося ми начебто нормально. Річ у тім, що кожного разу, коли я пропонувала свою допомогу, вона постійно відмовляла.
Спочатку я засмучувалася, а потім вирішила не лізти в їхню родину. Якщо треба буде, то самі попросять. І ось несподівано ввечері мені зателефонував син. Невістці стало недобре, вона поїхала до лікарні.
Син же поїхав на машині, а дорогою завіз мені дітей. Я була не проти, всяке буває у житті. Люди ми рідні, чому б не допомогти? Виявилось, що невістка залишиться в лікарні на тиждень.
Син працює і щодня їздить відвідувати її, то діти на мені. З дітьми він завіз деякі їх речі, іграшки та фітнес-м’яч. Я не зрозуміла спочатку, навіщо він потрібен, а потім син розповів, що онук засинає, тільки якщо його покачати на м’ячі.
Похапцем він все залишив, швидко розповів, чим годувати, і поїхав. Потім син ще раз дзвонив мені, щоб переконатися, що я нічого не забуду. Я його заспокоїла, не вперше з дітьми маю справу. Сказала, що розберуся.
Через чотири дні, коли невістці стало легше, вона зателефонувала мені і запитала, як у нас справи. Дуже хвилювалася, чи добре спить син, чи правильно я його кладу спати і чим годую.
Я розповіла, що перша ніч була найважчою. Малий кричав так, що сусіди ледь поліцію не викликали. Але потім я його погладила, на руках заколисала і він заснув без жодних м’ячів. Не було часу першої ночі накачувати його.
За дітьми треба було дивитися щосекунди. І я вперше чую, щоб дитина не могла заснути без м’яча. Чесно зізналася невістці, що вважаю м’яч дурістю, і порадила їй, коли онук засинає без м’яча, не привчати його до м’яча знову.
Годувала дітей я всім домашнім. Натерте на дрібній тертці фруктове пюре із задоволенням їли і онука, і онук. Невістка не вірила, що мені вдалося вкласти онука спати без жодних пристосувань.
Через півтора тижні вона приїхала за дітьми. Замість того, щоб подякувати мені за допомогу, невістка звинуватила мене в тому, що я не дотримувалася її правил. Мене обурила така поведінка, ми трохи посварилися.
З того часу й мови не може бути, щоб у мене залишили онуків. Я витрачаю енергію на них, мені вже нелегко впоратися, а у відповідь я отримую лише невдоволення. Засмучує тільки те, що я хочу спілкуватися з онуками, а мене не пускають.
