Варі було двадцять вісім. Уже півроку вона зустрічалася з чоловіком, але співмешкати з ним жінка поки що не збиралася. Їй подобалася свобода, і вона цінувала свою незалежність.
Іван теж був не проти таких стосунків. У майбутньому він планував робити пропозицію і не хотів, щоб їхні романтичні стосунки потонули в побутових проблемах до весілля.
– Уявляєш, завтра мене відправляють у відрядження, – з досадою заявив Іван за кілька днів до дня народження Варвари.
– Думав, що ми разом відзначимо твоє свято, і раптом така підстава… Як шкода, – протягнула Варя. Вона теж розраховувала на романтичну вечерю в ресторані, але тепер усі її плани зруйнувалися.
– Може, покличеш маму, щоб не відзначати день народження на самоті?
– Не знаю, якось про це не думала. До вихідних час є. Вирішу що-небудь.
Насправді, Варвара не дуже хотіла запрошувати до себе родичів. З матір’ю в неї завжди були непрості стосунки. Крім доньки, у Людмили Ігорівни був ще й старший син, Сергій. Йому було тридцять.
Чоловік одружився у двадцять п’ять, і незабаром у його родині з’явилися двоє дітей.
Усе життя Людмила Ігорівна дбала переважно про сина. Вона постійно твердила, що Варі пощастило в житті більше. Мовляв, дівчина одразу після інституту знайшла високооплачувану роботу і навіть примудрилася купити однокімнатну квартиру в іпотеку.
А от Сергій із дружиною та двома дітьми ніяк не могли взяти собі житло. Подружжя заробляло мало і боялося, що не потягнуть щомісячні внески.
– Допоможи братові, ти ж добре заробляєш! І дітей у тебе немає, – регулярно повторювала мати Варі.
Такі репліки від Людмили Ігорівни вводили дівчину в ступор. Варвара не розуміла, чому вона має віддавати чесно зароблені гроші Сергієві, який був уже дорослою і цілком самостійною людиною.
На це питання мати ніколи не давала чіткої відповіді. Вона лише говорила, що родичі просто зобов’язані допомагати один одному.
– Щось мені ніхто не допомагав, коли я квартиру купувала.
– Тому що ти і так могла її собі дозволити. Допомагати потрібно тим, хто цього потребує! Сергій – не нероба, він працює. Просто йому не так пощастило, як тобі!
– А мені здається, що Сергій непогано влаштувався. Роками сидить на своїй роботі й ні до чого не прагне. А я повинна приносити йому гроші.
– Припини наїжджати на брата! – щоразу обурювалася мама. – Не хочеш допомагати, не треба. Але й від нас потім допомоги не чекай!
– А я й не чекаю, – Варі було смішно, коли мати їй погрожувала. За все життя Людмила Ігорівна жодного разу не допомогла доньці матеріально. Усі свої вільні гроші жінка віддавала тільки синові.
Раніше такі розмови про допомогу між мамою і донькою виникали досить часто. Але останнім часом Людмила Ігорівна перестала порушувати цю тему. Вона ніби змирилася з думкою Варі й більше не просила в неї гроші для сина.
Провівши Івана у відрядження, Варвара не планувала відзначати свій день народження. Але напередодні свята жінці стало сумно, і вона все-таки вирішила покликати маму, щоб посидіти з нею і попити чаю.
– А ось і ми! – коли Людмила Ігорівна опинилася на порозі разом із сином, невісткою і двома онуками, Варя одразу пошкодувала про своє рішення. Вона не думала, що мама притягне із собою цілу ораву.
– Ого, як вас багато! – ледь приховуючи невдоволення, сказала Варя.
– Так, коли Сергій дізнався, що я йду до тебе в гості, він теж вирішив тебе привітати. З днем народження, донечко!
– Дякую! У мене, щоправда, тільки чай із тортом. Нічого до столу я не готувала…
– Так вже, – протягнув братик, – тортом ситий не будеш. Ну гаразд, ми ненадовго.
Напоївши гостей чаєм і обмінявшись люб’язностями, Варвара стала поглядати на годинник. Вона просто фізично не виносила ниття брата, який постійно скаржився на життя і на роботу.
– У тебе в офісі,часом, співробітники не потрібні? Може, там і для мене грошове містечко знайдеться?
– Якби ти закінчив виш, то, можливо, і знайшлося б. А так, для тебе нічого підходящого там немає.
– Та яка різниця, яка в людини освіта? – махнув рукою Сергій.
– Ось тому ти й сидиш без грошей, – усміхнулася Варя.
– А тобі б тільки познущатися, так?
– Я не знущаюся, кажу як є.
– Ну так. З твоєї-то дзвіниці легко міркувати. У тебе ні дітей, ні чоловіка. Одні кішки та собака вдома.
Ця суперечка могла зайти дуже далеко, якби Людмила Ігорівна не припинила перепалку.
– Досить лаятися! Свято ж! Сергію, краще допоможи сестрі віднести чашки на кухню.
Чоловік невдоволено фиркнув, але послухав маму. Він узяв зі столу прилади й відніс їх на кухню.
У якийсь момент Сергій залишився наодинці з сестрою. Як з’ясувалося, брат приїхав до Варі не просто так. Чоловік хотів позичити в неї грошей.
– Слухай, у мене машина зламалася. Треба терміново робити ремонт. Обіцяю, все віддам, як зарплата буде.
– Вибач, але грошей у мене немає. Ти ж знаєш, я іпотеку виплачую, – відповіла Варя, не дивлячись на брата. Він не вперше клянчив у неї “невеликі суми”.
Раніше сестра давала гроші, але Сергій жодного разу не повертав їх у повному обсязі. Відтоді Варвара перестала вестися на ці хитрощі.
– Прямо-таки немає? – з недовірою промовив чоловік.
– Прямо-таки немає! – відповіла Варя. У цей момент вона відкрила шафку і наклала корм для тварин. Заглянувши в ящик, Сергій ахнув.
– Значить, купувати такий дорогий корм тваринам у тебе гроші є, а дати братові в борг не можеш?! Я бачив рекламу, знаю, скільки коштує це задоволення!
– Ці корми лікувальні. У кішки проблеми з печінкою, а у собаки гастрит! Мої вихованці з притулку. Вони не вибирали собі долю, а ось ти вибрав!
– Тобто я гірший за твого собаку?! – Сергія обурило таке порівняння.
– Ні, ти просто людина розумна і можеш сам змінити своє життя, а от тварини на це не здатні!
– Що тут за крики?! – почувши суперечку дітей, на кухню увійшла Людмила Ігорівна.
– Подивися, мамо. У неї вся шафа забита дорогими кормами для тварин, а для мене грошей вона шкодує!
Від такої заяви у Варвари навіть щелепа відвисла. На мить жінка вирішила, що мати зараз знову спробує вгамувати сина, але замість цього Людмила Ігорівна теж напала на доньку.
– І справді, Варю, навіщо купувати такі корми для тварин? Невже не можна годувати їх недоїдками? Краще б братові допомогла, ніж витрачати стільки коштів на якихось тварин!
– Що?! – Варя не очікувала такого повороту. Вона страшенно розлютилася на маму і брата. – Чому ви взагалі рахуєте мої гроші?!
– Тому що ти їх витрачаєш нерозумно! – відповіла Людмила Ігорівна. – Скільки коштів ти витрачаєш на їжу для собаки та котів? Сама-то рахувала?
– Звичайно, рахувала! На відміну від Сергія, я вмію розпоряджатися грошима!
– Ага, воно й видно! – розсміявся Сергій. – Давно б викинула цих тварин на вулицю, а ти їм лікувальні корми купуєш. Якщо в тебе не вистачає на це духу, давай, я тобі допоможу? – сказавши це, чоловік потягнувся до кішки, яка спокійно їла на підлозі з миски.
Варя так злякалася, що підбігла до брата і відштовхнула його.
– Не чіпай їх! – крикнула жінка. – І більше не приходь!
– О, ось це в тебе біда! З головою… – Сергій явно не очікував такої реакції від сестрички.
– Як наглядати за племінниками, то в тебе завжди часу бракує, а як прихистити блохастого пса й гуляти з ним, та по корм бігати – то ти із задоволенням!
– Варю, ти чого, справді? – Людмила Ігорівна теж сторопіла від поведінки доньки. – Це всього лише кішки!Спеціально для сайту Stories
– А це всього лише дорослий чоловік, у якого є дружина і діти! – крикнула у відповідь Варя. Вона більше не збиралася терпіти цей скандал удома.
– Завести сім’ю в нього розуму вистачило, а утримувати – ні! До речі, я за кормом по магазинах не бігаю, а оформляю доставку. Можу собі це дозволити! Всі мої гроші зароблені працею і завзятістю, і я сама вирішую, на що їх витрачати!
– Ну і щасливо залишатися з кішками і собакою! – ображено відповів Сергій. – Маріє, збирай дітей! Ми йдемо!
– Нарешті! Вас ніхто й не запрошував до мене в гості! – знову крикнула Варя.
Коли Сергій із дружиною і дітьми вийшли з квартири, Варя роздратовано подивилася на матір, яка теж збиралася на вихід.
– Ех, донечко… Родичам потрібно допомагати, а ти все життя для них скупишся. Якщо ти так ставишся до сім’ї брата, то й мене більше в гості не запрошуй. Ось попросиш у нього вибачення, тоді й поговоримо.
Останні слова матері настільки обурили Варю, що вона завмерла від здивування і навіть відповісти нічого не зуміла.
Увесь залишок свого дня народження жінка проплакала на повній самоті. Щоправда, потім їй зателефонував Іван і спробував підбадьорити кохану.
– Це я винен. Не треба було подавати тобі таку ідею з родичами.
– Ні, ти тут абсолютно ні до чого. Просто я думала, що мама зрозуміла мою позицію, але я помилялася…
Відтоді Варвара більше ніколи не запрошувала сім’ю брата в гості. З матір’ю жінка не спілкувалася кілька місяців. Вона не стала просити вибачення в Сергія за той скандал на кухні. Але Людмила Ігорівна не витримала, і сама зателефонувала доньці.Спеціально для сайту Stories
Однак стосунки між ними так і залишилися напруженими. Мати завжди ставала на захист сина і вмовляла доньку витрачати гроші не на кішок, а на брата і племінників.
Але такі розмови Варя припиняла відразу. Вона не збиралася забезпечувати чоловіка, який не хотів брати відповідальність за свою сім’ю, а постійно чекав подачок.
