Вперше я зрозуміла кому я дійсно в цьому житті потрібна тільки тоді, коли лежала в важкому стані,захворіла і не могла ради дати не те щоб дітям, а самій собі.
Все почалося зі звичайної простуди, як мені здавалося, і я вирішила, що робила так кілька десятків разів, і цього разу пронесе, напилася пігулок, далі займалася домашніми справами, аж поки не зрозуміла що в мене температура, досить висока.
Я живу сама з 2 дітками, чоловік пішов і не допомагає нічим, діти, близнятка, їм по 3 рочки, якраз такий вік, що все цікаво, треба увагу приділяти, а я злягла.
При чому захворіла так, що голови не могла звести від подушки. Дійшло до того, що в мене почалися якісь галюцинації та марення від високої температури.
Два дні я трималася з усіх сил як могла, а на 3 втратила свідомість. Саме цікаве, що ніхто навіть не спитав чи живі ми тут. Це я маю на увазі колишнього чоловіка і моїх батьків.
Та найбільше мене здивувало те, що коли подзвонила моя колишня свекруха, її чомусь дуже розчулив розказ про те, що я захворіла, і вона примчалася.
Я лежала посеред кімнати і не могла і слова сказати, вона забрала до себе дітей, свекор поміг підвестися і прийти до тями.
Вони забрали мене і дітей до себе, і я ніколи не забуду їхню доброту і душевність. Жінка, яка, як мені здавалося, терпіти мене не може, буквально виходила мене і дітей від тяжкої хвороби.
Зараз вже все гаразд, але я хочу сказати, що я тепер точно знаю, кого не старості буду глядіти.
І так, по її милості ми розійшлися з її сином, і з її подачі знову разом. Ось така історія, може трішки крива чи незрозуміла, зате з щасливим хепіендом.
