Життєві проблеми обрушилися на мене дуже рано. Я поїхала вчитися в столицю і безпросвітно закохалася. На третьому курсі я дізналася, що скоро стану мамою. Дізнавшись про це, хлопець кинув мене майже одразу.
Я ж, недовго думаючи, кинула університет. Добре, що подруга вмовила взяти академвідпустку. Батькам я нічого не сказала. Знала, що вони будуть наполягати на тому, щоб я відмовилася від малюка.
Часу на довгі роздуми не було, довелося шукати роботу. З немовлям на руках зробити це було практично неможливо, але я вирішила вчинити хитро. Влаштувалася мити посуд у фешенебельний ресторан.
Успішний і молодий шеф-кухар, а за сумісництвом господар закладу, прийняв мене без зайвих питань. Свою роботу я завжди виконувала добре, але в якийсь момент він помітив, що йду з роботи пізніше за всіх і завжди з сумкою.
Чоловік вирішив почекати, поки всі розійдуться, і підстерегти мене. Я завжди виходила через чорний хід, що теж здавалося дуже підозрілим. От шеф стояв за рогом, коли я вийшла з будівлі і зупинив мене.
Я думала, що це і є кінець моїй авантюрі. Діватися було нікуди, не втечу ж вона зараз нікуди. Я акуратно відкрила сумку, яка, до речі, завжди була наполовину відкрита.
Звідти визирнула голова маленького немовляти, яке мирно сопіло уві сні. Чоловік сторопів – такого він точно не очікував. В цей момент він розумів, у якому становищі я опинилася, якщо доводиться потай носити на роботу дитину.
Він не з чуток знає, що це, бо колись і сам був таким немовлям. Незапланованою дитиною молоденької дівчини, його мами. Він запропонував провести мене до дому. Я йому розповіла все, як є.
І чим більше я розповідала, тим більш жалюгідною здавалася собі. Адже життєві проблеми почали обрушуватися на мене ще в дитинстві. Батько кинув маму, грошей не було, ходити доводилося в лахмітті й далі за списком.
Хлопець слухав і все більше переймався, бо йому все це було знайоме. Тільки йому, на відміну від мене, все ж вдалося стати на ноги. У 30 років відкрити свій ресторан не кожен зможе.
Наступного ранку під будинком на мене чекав мій шеф. Він простягнув ключі і сказав, що я можу жити в його квартирі так довго, скільки треба буде. З роботи він мене звільнив, бо дитині потрібен належний догляд.
Я не розуміла, як мені тоді жити, бо грошей зовсім не буде. Це питання мій рятівник теж вирішив – взяв з мене слово, що я прибиратиму в квартирі та готуватиму йому і за це отримуватиму гроші.
Так почалася нова глава в моєму житті. Чоловік і справді нечасто бував удома. Найчастіше приходив переночувати, а вранці йшов на роботу, але завжди вечеряв і снідав тим, що я готувала.
І виходило в мене так чудово, ніби я десь навчалася кулінарного ремесла. Чи то шлях до серця чоловіка дійсно лежить через шлунок, чи то справа тут набагато серйозніша, але він почав на мене дивитися інакше.
Одного разу ми обідали разом і він запропонував мені вийти заміж. Я дар мови втратила. Адже вже теж давно була закохана в нього. З того самого дня, коли він, усміхнений і променистий, прийняв мене на роботу.
Він завжди був до мене добрим. І кожен новий вчинок лише доводив це. Рішучі пропозиції вимагали рішучих дій. Я піднялася, крадькома підійшла до нього і поцілувала його. Такою була моя відповідь.
