Я з дружиною знайомий вже близько 15 років. Напевно, навіть більше. Все починалося зі звичайної дружби, а тепер не можу прожити без її голосу й кількох днів. Відрядження мені довели, що справжнє кохання все ж існує
Але зараз йтиметься не про мене, а про ситуацію, яка склалася. Мої батьки — люди інших поглядів. Ще на етапі букетного періоду з моєю дружиною мама вимагала від мене познайомити її з моєю обраницею.
Батько теж висловлював подібні думки, хоч і не так настирливо, але що вдієш, такий уже характер. Загалом після знайомства мама завела зі мною приватну розмову, в якій пообіцяла, що вони куплять нам квартиру на весілля.
Умовою було те, щоб я перестав гуляти та обрав саме цю дівчину. Для мене це була справжня і дуже приємна несподіванка, оскільки останні кілька місяців я й сам подумував зробити коханій пропозицію.
Після скромного та тихого весілля «тільки для своїх» ми переїхали до нової квартири. Нічого особливого, район практично на околиці міста та й треба було б ремонт зробити.
Але це була наша квартира, і буквально за півроку ми зробили з неї цукерку. Кохана залишилася вдома з дитиною і в нас все було добре.
В моєї дружини ще є брат, який примудряється дуже добре заробляти. Ми так думали. Та як легко гроші йшли до нього, то так само легко він з ними прощався. Кілька років тому він купив квартиру в центрі міста і був дуже гордий собою.
Нам він казав, що вкладає гроші в бізнес, але я ніколи не бачив, щоб він хоч чимось займався. Та він навіть на права не здав. Тепер така справа. Півроку тому теща приїхала додому. Стіл, гості, обійми, сльози радості.
Втомлена жінка була дуже рада побачити дітей і онука. Через тиждень дізнається, що гроші її практично всі пішли прахом. Квартиру син купив у кредит і тепер «борсається» від підробітку до підробітку. Жити їй нема де.
І ось що придумала моя дружина. Сказала, що я маю обирати або теща житиме з нами, або ми їй виділятимемо гроші на оренду квартири. Я нічого проти її матері не маю, дуже шкода, що вийшло так, як вийшло.
Але я не розумію, чому питання маємо вирішувати моїм коштом? Жити вчотирьох у двокімнатній квартирі, яку нам подарували мої батьки, — про це не може бути навіть мови.
Платити… Ну припустімо, але через пару місяців дружина сама першою завиє. Вона краще знає, скільки грошей куди йде. Хочеться поговорити по-чоловічому з братом дружини. Він вже не маленький хлопчик. Що мені робити?
