Ще на початку осені я купила собі дороге пальто. Знаю, що це була імпульсивна покупка, але вчинити інакше на той момент не наважилася. Дуже давно я мріяла про гарний якісний верхній одяг. Ось уже 5 років я доношую своє стареньке пальт, яке виглядає просто жахливо.
Але дозволити собі нове просто не могла. Чи не хотіла? Просто щоразу, коли я замислювалася про покупку, в голові з’являлися думки про дітей та чоловіка. Мені здавалося, що, якщо я куплю щось собі, мої малюки образяться. Тому я завжди намагалася насамперед балувати обновками саме їх.
Ми із чоловіком заробляємо не дуже багато. На базові потреби начебто вистачає. А ось про розкішні речі думати не доводиться.
«Обійдусь і без цього», – заспокоювала себе я, пригнічуючи в собі нову хотівку.
Тільки того дня все було інакше. Я йшла з роботи щаслива: отримала зарплатню та невелику премію. Дорогою додому я знову проходила повз вітрину з бажаним пальто.
«Може, хоча б приміряю з цікавості?» – подумала я і зайшла в модний бутік. Дівчина-консультант допомогла підібрати потрібний розмір і зробила сотню компліментів, коли я одягла пальто.
І я це зробила. Купила дороге пальто, витративши на нього майже всі свої гроші. Дорогою додому я тонула в докорах совісті:
А про дітей ти подумала? А якщо Танюшка чи Анюта захворіють? На які гроші ти будеш їх лікувати? Не знаю, навіщо я накручувала собі, але зупинитися просто не могла.
Мені було настільки не по собі, що я вирішила прийти до мами і дізнатися, що вона думає з цього приводу. Несподівано для мене мама попросила мене приміряти те саме пальто. Коли я зробила це, вона ахнула і сказала, що я виглядаю просто чудово.
Якщо чесно, я думала, що вона засудить мене і порадить повернути пальто до магазину, доки не пізно. Але вона сказала:
«Доню, купівля бажаного пальто — зовсім не те, за що варто звинувачувати себе. Це просто одяг, а гроші – вода. Якщо це пальто робить тебе щасливою, то це головне. І, повір, твої діти ні в чому тебе не звинуватять, а лише порадіють комфорту своєї коханої мами».
Мені хотілося заплакати від маминих слів. Вона продовжила:
«Ти навіть не уявляєш, про скільки речей я шкодувала у своєму житті. Але який у цьому сенс? Тепер я стара і мене нічого не тішить. Але ти і посмішка, яка з’явилася на твоєму обличчі, коли ти вдягла це пальто, змінили це. Щастя всередині нас відбивається в інших!»
Нещодавно моєї мами не стало. Але вона встигла передати мені найголовнішу мудрість: важливо бути щасливою тут і зараз, адже завтра може не наступити. Дивно, але після покупки цього пальто я почала радіти кожному новому дню. Тепер я по-іншому дивлюся на все матеріальне і не надаю йому такого значення, як раніше.
Дякую, мамо.