Родинні історії

Зробила тест на батьківство і вберегла сина від зайвих зобов’язань, а тепер не знаю як виправити свій вчинок

В університеті Ігор познайомився із дівчиною, закохався. Він розумний і гарний, і вона теж нічого: вихована, гарненька. Я не думала, що у них все буде серйозно. У 18 років кохання завжди здається вічним. Ігор із Вірою гуляли, ходили в кіно, і ось уже через рік він заявив, що збирається одружитися. Я одразу сказала, що проти, рано ще.

Пізніше ми домовилися з Ігорем, що він закінчить навчання і потихеньку плануватиме весілля, знайде підробіток. Він закінчив університет, знайшов хорошу роботу і незабаром зробив Вірі пропозицію. Тоді вона його ощасливила тим, що при надії.

Я була переконана, що Ігор ще дитина, які діти у 23 роки можуть бути? Йому треба стати на ноги самому, а не заганяти себе на двох роботах заради сім’ї. Тоді я поговорила з Вірою, сказала, що можу сплатити за позбавлення від дитини. У неї все життя попереду, маля не дасть здійснити всі плани. Дівчина не хотіла мене слухати.

Мій син жив із дружиною та дитиною у орендованій квартирі, накопичував на покупку власного житла. Я бачила, як йому важко, не хотіла миритися з тим, що він такий молодий і вибивається з сили. Він став дратівливим, швидко втомлювався. Це все я бачила, коли відвідувала їх із невісткою та онукою.

Народити дитину від Ігоря захотіла Віра, отже, вона впорається з дочкою сама. Я зробила тест на батьківство та вручила результати Ігорю. Він не міг повірити, що дочка не його, кричав, перевертав усе на своєму шляху. Віра в сльозах запевняла, що Яся його дочка, нікого іншого в неї не було. Ігор пішов від Віри, не розуміючи, як йому жити далі. Вона була всім, заради чого він жив.

За два роки я познайомила його з дочкою подруги. Вони одружилися, тільки швидко розійшлися. Пізніше він одружився ще з однією дівчиною, з нею вони прожили півроку і теж розбіглися. Ігор досі самотній, тиждень тому він розповів, що зустрів Віру у кафе з новим чоловіком та дітьми.

“Мамо, вона стала ще красивішою, і тепер вона має ще й сина. А дочка така схожа на мене, як це можливо?” — тоді я й зізналася, що підробила довідку в клініці, щоб уберегти його від тягарів сімейного життя. Я плакала і вибачалася, а він пішов. Ми не розмовляємо, син перестав мене відвідувати, почав багато пити. Я боюся, що він ніколи більше не відвідає мене і не обійме. Я все зіпсувала…

Вам також має сподобатись...