Я заміжня вже рік, разом сім років. Любов, плани на майбутнє начебто все добре, але після весілля чоловік якось став втрачати інтерес до мене, він в одній кімнаті, я – в іншій, разом рідко де час проводили.
Я часто намагалася з ним поговорити на цю тему, що мені самотньо, хочеться уваги і кохання врешті-решт. Він на тиждень ставав хорошим, потім знову все повторювалося.
І якраз під час усіх наших проблем, у соцмережах мені починає писати хлопець, хоче познайомитися. Я сказала, що заміжня, і таке знайомство ні до чого хорошого не приведе, але він наполягав на спілкуванні.
Писав щодня, питав, як справи і таке інше. Ми стали більше пізнавати одне одного, він мені здався цікавим, під час спілкування з ним я забувала про домашні проблеми.
І настав момент, що я і він просто постійно чекали, коли ми знову вийдемо в інтернет поспілкуватися. Загалом, настав момент, коли він запропонував зустрітися.
Я довго думала, відмовлялася і не знаю, якою кувалдою мене вдарили, погодилася зустрітися. Зустріч була не довгою. Він приїхав, ми пройшлися парком, приємно поговорили, і я пішла додому.
Усю ніч думала про нього, хотіла швидше з ним поспілкуватися. Спілкування настільки притягувало, що з’явився фізичний потяг. І через місяць нашого спілкування фізичний зв’язок відбувся.
Наше спілкування не припинилося, нам хотілося весь час бути разом. Він був теж не вільний, хотів піти від своєї коханої і щоб я розлучилася, але я розуміла, що наше спілкування з ним тимчасове.
Я не готова з ним залишитися і розлучитися з чоловіком. Я йому говорила про це, намагалися припинити спілкування, але він знову повертався в моє життя. Поки він сам різко не взяв і обірвав усі наші зв’язки.
Він зрозумів, що теж не хоче йти від дружини. Я хочу позбутися цього бруду, дурості, божевільного вчинку, який зробила, але знаю, що це зі мною назавжди буде всередині. Я каюся, і знаю, що таких вчинків і помилок більше не зроблю ніколи.
