Моя доля склалася несолодко. У 30 в мене з’явилася друга дочка, а буквально за рік коханий чоловік пішов від нас. Я залишилася у двокімнатній хрущовці з п’ятирічною дівчинкою та її немовлям-сестрою.
Працювала я за трьох. Весь вільний час займалася квартирою та вихованням дівчаток. Не хотілося мені, щоб через фінансові труднощі діти залишилися поза увагою. Ось тільки подяки я від них не дочекалася, на жаль.
Я намагалася не втрачати надію на те, що дівчатка після закінчення університету влаштуються на роботу та почнуть мені допомагати. Ось тільки все сталося трохи інакше.
Прийшовши одного разу після чергової важкої зміни, я виявила у квартирі незнайомого хлопця. Старша дочка, червоніючи, представила свого… чоловіка! Вона мені ледь не з порога заявила, що вони поживуть зі мною.
Начебто це ненадовго, доки не зможуть винаймати своє житло. Я була настільки шокована, що словами не передати але не змогла нічого заперечити. Я лише сподівалася на розсудливість своєї дочки.
Звичайно ж, молодята і не думали про своє житло. Їхній первісток оселився разом із нами. Тепер в моїй квартирці жили я, моя молодша донька, її старша сестра з чоловіком та дитиною.
Почалися скандали, що не дивно, адже квартира зовсім маленька. Спочатку доньки жили в одній кімнаті, а я в іншій. Потім молодша переїхала до моєї кімнати, а колишню дитячу зайняла молода сім’я старшої доньки.
І ось в один з днів я повернулася додому і ніби потрапила до минулого: з порога мене зустріла молодша дочка, та представила свого хлопця, який чомусь теж житиме з нами. Тут мій терпець урвався.
Очевидно, молодша чекала, що я виселюся на кухню або у ванну, щоб звільнити місце ще одній молодій сім’ї. Ага, зараз. За комуналку та продукти весь цей час платила саме лише я.
Спочатку я хотіла влаштувати скандал, але потім схаменулася. Я м’яко посміхнулася, вислухавши заяву молодшої дочки, і сказала, що в них є лише місяць, щоб знайти собі житло, бо виселяються всі, а я житиму сама.
Звичайно, я почула на свою адресу дуже багато неприємних слів. Доньки погрожували, клялися та благали, але я була непохитна. Мені вже 60, а вони дорослі. Хочуть влаштовувати своє життя?
Нехай роблять це у своїх квартирах. Я ще жодного разу не пошкодувала про ухвалене рішення з того часу. Зараз в мене все гаразд. Доньки магічним чином забули образу та водять онуків на вихідні.
