Моя невістка псує мого онука. Дитина у свої майже два роки звірів назвати не може та ще й така невихована – це жах якийсь. Я ж педагог з великим стажем, тому краще знаю, що треба онукові. У невістки це перша дитина. Що вона там може знати?
Я працюю вчителькою вже 30 років. Всю себе віддаю чужим дітям. Багато учнів пишуть та дзвонять, приходять у гості та кажуть слова вдячності. Якщо я чужим дітям таку послугу роблю, то скільки ж тоді можу зробити для онука.
Зараз стільки програм раннього розвитку – обирай будь-яку. З дитиною можна займатися ледь не з першого дня. Невістка спочатку зраділа, коли я сказала, що хочу сидіти з дитиною. Все одно хотіла якомога швидше вийти на роботу, а тут такий подарунок долі – я.
Все змінилося, коли я розповіла, що саме я планую для онука. Після цього вона напружилася, запитала, чи це не надто багато для маленької дитини. Я запевнила, що розрахувала навантаження і пояснила, що ранній розвиток дуже важливим.
Мозок у дитини як губка, чим раніше почнеш його навантажувати, тим кращий результат. Невістка щось буркнула собі під носа і все. Я вирішила, що ми домовились. Після цього я ще кілька разів розповіла про плани, але невістка чогось була не у захваті.
Коли ж з’явився онук, то я лише через тиждень дізналася, що малюк вже вдома. Хотіла приїхати провідати, але син сказав, що хоче побути з сім’єю А я тоді хто? Тим більше я єдина бабуся. Побачити онука я змогла лише через місяць.
Нагадала невістці про план на онука та сказала, що хочу з ним сидіти. Невістка була чомусь незадоволена. З того дня я малюка майже не бачила. За півтора року лише шість разів змогла хоч трохи його побавити.
Нещодавно я випросила посидіти з ним. І жахнулася. Дитина у свої майже два роки не може назвати тварин, а лише кидає кубики та регоче. У розвиваючі ігри взагалі не грає, тільки на дитячий майданчик хоче.
Крім того, в нього жахлива дикція, слова майже не знає та такий невихований. А невістка нічого не робить. Зовсім. Я не витримала і поговорила з нею. Що ж це таке? Так занедбала дитину.
А її аж перекосило, коли я почала говорити. Сказала, що моя муштра не потрібна, схопила малого та пішла собі. Потім мені зателефонував син і сказав, що онука більше не привезуть. І попросив більше до них з моїми планами не чіплятися.
Не розумію невістку. Хіба я бажаю онукові поганого? Синові обіцяла більше цю тему не порушувати, бо він погрожував, що навіть у гості кликати не стануть. Але як подумаю, що невістка знищить майбутнє онука, то серце кров’ю обливається.
