Розпещена невістка зовсім совість втратила, вилізла моєму синові на голову і ніжки звісила. Вони одружилися чотири роки тому, але онуком мене порадували лише нещодавно. Я ніколи не лізла в їхнє сімейне життя.
Невістка ще до весілля рік жила в моєму будинку. Поводилася гідно, здавалася нам з чоловіком дуже порядною дівчиною. Вона, як і мій син, трудоголік.
На момент їхнього знайомства, син якраз отримав підвищення, став керувати відділом. Звичайно, роботи додалося і він став приходити додому пізніше. Невістка має невелику мережу магазинів. Тож вдома вони тільки ночували.
Син спочатку й не думав з нею одружуватися, а я його не квапила. Якось прийшла невістка з роботи, я була вдома сама. Сіли пити чай, й вона мене запитує, чому мій син не робить пропозицію.
Я тоді відповіла, що думала. Сказала, що це його особиста справа, і що він сам повинен захотіти зробити цей крок. І тут вона розлютилася, почала говорити про мого сина багато неприємних речей, у мене волосся дибки встало.
Я сказала їй, щоб у моїй присутності невістка ніколи більше так не висловлювалася про нього. Наступного дня вона вибачалася. Про те, що трапилося, я не сказала ні синові, ні чоловікові, він в мене запальний, одразу виставив би її за двері.
Син все ж таки наважився їй зробити пропозицію, після чого вони почали жити окремо та планувати весілля. У невістки хороші батьки, ми одразу порозумілися. І начебто все було добре.
Проблеми в молодій сім’ї почалися з того часу, як невістка дізналася, що на дитину чекає. Настрій у неї мінявся щопівгодини. Син не знав, що робити, дзвонив мені, казав, що невістку все не влаштовує.
Коли дитина з’явилася, то краще не стало. Вона зривалася через кожну дрібницю на нього, коли той приходив із роботи. Я казала йому, щоб потерпів. Зрозуміло, що з немовлям упоратися нелегко, відбирає всі сили, але це минеться.
За два місяці невістка дозволила приходити няньчити онука. Вона вийшла на роботу, просила посидіти з дитиною. Звичайно, мені тільки на радість. Аліна залишала список, що треба зробити і чим годувати дитину, але завжди йшла незадоволена.
Контактувати не хотіла, приходила з роботи, дякувала і мовчки зачиняла за мною двері. Я не стала на неї ображатись, вирішила віддати всю увагу онукові. А ось нещодавно на дні народження сина невістка перед усіма заявила, що їй не пощастило із чоловіком.
Звинуватила його пере усіма гостями в егоїзмі, бо тільки про свою роботу і думає. Це все неприємно було, гості вдали, що нічого не чули, і почали просто їсти. Під час сімейних вечер невістка завжди чимось незадоволена та критикує сина.
Я спитала його, чому він все це терпить. А він сказав, що невістка забере дитину і не дасть бачитися. Так вона каже при кожній сварці. За ці роки шлюбу син ставав дедалі похмурішим.
Він перестав їздити у відрядження, тому що його дружина закочувала істерики, бо він їздить по роботі і мандрує заодно, а вона в цей час з дитиною має сидіти. Потім син відмовився від нової посади, щоб більше часу з сім’єю проводити.
Мені каже, що втомився від усього, але боїться втратити дитину. Хіба можна його назвати підкаблучником, якщо дружина постійно шантажує дитиною? І як взагалі чинити в такій ситуації?
